ЦЕРКОВНИЙ СПІВ У ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: ТРАДИЦІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ

Abstract

У статті характеризується особливість української духовної музичної традиції, яка була задовго до ХІХ століття та існує до нашого часу. Досліджується процес формування класичних зразків церковного співу, який здійснювався на українських землях у ХІХ – на початку ХХ століть під впливом церковної реформи Російської імперії. Здійснена спроба аналізу особливостей навчання церковному співу, а також специфіка та умови організації при підготовці регентів, псаломників та півчих. Як висновок, автор зазначає, щоб підійти до проблеми по-новому, потрібно вивести її, певною мірою, з рамок релігійного призначення, розглянути феномен як такий, що виявляється не тільки в рамках Церкви, богослужіння, у рамках конкретного ритуально-обрядового дійства, а як сутність людиновимірного характеру.