Конкурентоспроможність національної економіки – результат діяльності всіх суб’єктів економічних відносин у країні

Abstract

Конкуренція є основним рушійним елементом ринку, який розвивається на основі попиту і пропозиції, тому саме боротьба та притаманне їй суперництво виступає предметом розгляду в економічних доктринах, у межах яких конкурентоспроможність розглядається з точки зору прояву в ціновій і неціновій формах. Конкурентоспроможність у широкому розумінні сприймається як здатність господарства забезпечувати збалансованість своїх зовнішніх пропорцій та уникати тих обмежень, які зумовлюються зовнішньоекономічною сферою, і як здатність країни самовідтворювати свої світогосподарські зв’язки. Досить важливим у даному контексті є усвідомлення, що основним предметом конкуренції є не безпосередньо продукт, а життєздатність господарства, яка краще відповідає суті поняття конкурентоспроможності на рівні національної економіки. Згідно положень сучасної економічної науки можна також зробити висновок, що конкуренція – це суперництво старого з новим (інноваціями), коли конкуруючі одиниці шляхом аналізу структури ринку визначають ступінь свободи продавця і покупця на ринку, поставивши собі за мету якомога повне задоволення потреб покупця. Отже, конкурентоспроможність національної економіки є результатом взаємодії всіх суб’єктів економічних відносин у країні, формується в органічному поєднанні реалізації інтересів суб’єктів різних рівнів під впливом таких чинників, як товар, підприємства, галузі (кластер), економіка в цілому і залежить від того, наскільки інтегрованими є орієнтири підвищення ефективності використання суспільних ресурсів на цих рівнях.