Теоретичні підвалини концепції сталого розвитку: від Франсуа Кене до Миколи Руденка

Abstract

Концепція сталого розвитку (КСП) – майже остання надія екологів усього світу на гармонізацію відносин природи і суспільства – потребує сьогодні додаткового дослідження, передусім, через «кульгавість» деяких своїх теоретичних положень. Враховуючи, що стратегія сталого розвитку (прикладний, практично спрямований варіант КСП) має прояв як в державних програмах, так і в навчальних планах підготовки майбутніх екологів, напевне настав час її більш детального аналізу, а, можливо, і ревізії. Цією публікацією автор продовжує цикл робіт, присвячених теоретичному аналізу КСП. Зокрема, дана стаття присвячена антології розвитку фізіократичних ідей у світовій і вітчизняній науці. Чому це так важливо сьогодні? Передусім, через свідоме замилювання істинного значення природних ресурсів для розвитку світової економіки. Будь який свідомий еколог завжди доведе будь-кому, що саме споживання природних ресурсів людством є головною причиною загострення глобальної екологічної проблеми.