Теоретико-методичні основи використання методу супервізії у закладах соціальної сфери

Abstract

Статтю присвячено аналітичному огляду використання методу супервізії у соціальній роботі. Проаналізовано основні функції супервізії у соціальній роботі: освітню, яка передбачає набуття нового досвіду, інформації, інструментарію, вдосконалення навичок аналізу своєї діяльності, вміння викладати матеріал, комунікативних навичок, прийняття рішень, усвідомлення власних дій, вміння вести записи; підтримуючу – передбачає підтвердження цінності своєї справи, зменшення тягаря відповідальності, розуміння неминучості помилок, а також того, що фахівець не перебуває на самоті при вирішенні проблем; та нормативно-спрямовуючу. Розкрито особливості підготовки професійних супервізорів Проаналізовно найбільш актуальні та дієві моделі застосування методу супервізії у закладах соціальної сфери. На нашу думку, найефективнішою за своєю сутністю та повнотою охоплення є шестифокусна модель супервізії. ЇЇ особливість полягає у тому, що у своїй взаємодії супервизор задіює шість обов'язкових фокусів уваги. Шестифокусна модель більшою мірою застосовується як діагностичний інструмент. Діагностується якість усвідомлення фахівця та ефективність застосування результатів усвідомлення в практиці. Описані основні ролі супервізора у процесі взаємодії з працівником соціальної сфери. Визначено, що метод супервізії дозволяє фахівцям акцентувати увагу на цілі і напрямку своєї роботи, формувати системні підходи до стратегії і тактики діяльності, що проводиться, планувати і прогнозувати ефекти втручань, а також усвідомлювати свої помилки і коригувати індивідуальні плани супроводу клієнта. Виокремлено мотиви, що спонукають спеціаліста до реалізації себе як супервізора. Визначено елементи здійснення ефективної супервізії із фахівцями соціальної сфери. Обґрунтовано актуальність використання супервізії закладах соціальної сфери.