ІРОНІЯ ЯК НЕПРЯМИИЙ МОВЛЕННЄВИЙ АКТ

Abstract

У статті розглядається мовленнєвий акт іронії як складна мовленнєва дія, що є результатом взаємодії іронічного наміру мовця з іллокутивною силою акту, який лежить в основі іронічного висловлення. Під впливом навмисної нещирості мовця комунікативне значення базового простого мовленнєвого акту ускладнюється та зазнає змін. Порівнюються та аналізуються два контроверсійні підходи до визначення поняття непрямого мовленнєвого акту, розбіжність між якими залежить від того, чи оцінювати непрямі мовленнєві акти як випадки надлишку значення (вузьке розуміння), чи вбачати іхню мету у модифікації значення (широке розуміння). Висловлюється думка про те, що, враховуючи неможливість повного виключення прямого значення зі значення непрямого висловлення як одного з етапів його становлення, перший підхід можна розглядати як специфічний випадок другого. Іронічному мовленнєвому акту, у порівнянні з непрямим мовленнєвим актом у вузькому розумінні цього терміну, властиве більш неоднозначне співвідношення між його прямим значенням та інтенціональним змістом. Це пов’язано з широким діапазоном іронічної насмішки – від добродушної до в’їдливої та зневажливої, якому відповідає набір певних іллокутивних впливів, що асоціюються з іронією – від легкої критики до звинувачення. З’ясовано, що компонентний склад іллокутивної сили іронічного мовленнєвого акту є складнішим, ніж у непрямого мовленнєвого акту в узькому розумінні, де він вичерпується двома складовими – силами вторинного та первинного іллокутивних актів, оскільки він доповнюється третьою складовою – іронічним наміром мовця. Про відмінність їхньої природи свідчить також те, що з іронічним наміром можуть реалізовуватись не лише прямі, а й непрямі мовленнєві акти. Отже, іронічний мовленнєвий акт можна вважати різновидом непрямого мовленнєвого акту у широкому розумінні цього поняття.