Чинники інституціалізації політичної опозиції

Abstract

Розглядаються основні чинники від яких залежить ступінь залучення опозиції до державної діяльності. Проаналізовано проблему інституціоналізації парламентської опозиції при президентській республіці, парламентській республіці 1) з «Вестмінстерською моделлю» або парламентську опозицію без права вето урядових рішень; 2) з парламентською опозицією з правом вето рішень уряду; 3) з моделлю прямої демократії, в рамках моделі змішаної республіки французьку напівпрезидентську модель коли більшість та опозиція нормативно не розмежовані, та класичний приклад змішаної республіки, коли існує чітке розмежування статусу більшості та опозиції. Відзначається, що рівень інституціоналізації парламентської опозиції залежить від форми правління, точніше, від того, який рівень впливу має парламент (більшість) на формування уряду та контроль за його діяльністю.