Тайм-менеджмент як складова успішного сучасного педагога

Abstract

Статтю присвячено актуальній проблемі застосування основ тайм-менеджменту у професійній діяльності сучасного педагога. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку суспільства та науково-технічного прогресу гостро постає проблема дефіциту вільного часу. Проблема підсилюється й сучасними поколіннями дітей, які зростають в умовах формування «навичок ХХІ століття», однією з яких є здатність до управління власним часом. Зазначено, що проблема управління часом цікавила дослідників багатьох століть і народів. Зокрема, найпершими, хто приділяв увагу проблемі вивільнення часу, були Архімед та Арістотель. Мистецтво управління часом досліджували представники епохи Нового часу – Ф. Бекон та І. Ньютон. На сучасному етапі дослідження з питань тайм-менеджменту широко представлено працями вітчизняних і зарубіжних учених. З’ясовано тлумачення понять «тайм-менеджмент» і самоменеджмент». Визначено, що винахід терміна «тайм-менеджмент» належить компанії Time Management International, яку заснував Клаус Меллер. У статті подано характеристику сучасних поколінь, які відвідують заклади освіти: покоління Z та покоління Альфа. Визначено, що освітній процес із такими дітьми варто будувати із врахуванням правил таймменеджменту. У статті представлено основні функції тайм-менеджменту: планування, розподіл, постановка мети, моніторинг затрат часу, визначення головних завдань, делегування повноважень. Розмежовано поняття корпоративного та особистісного тайм-менеджменту у професійній діяльності сучасного педагога. З’ясовано, що внутрішніми перешкодами на шляху до управління часом можуть бути лінь, невпевненість у собі, нерішучість, страх брати на себе відповідальність за ухвалені рішення. Перераховано основні «поглиначі» часу в діяльності сучасного педагогічного працівника: особиста дезорганізація і брак самодисципліни; нездатність сказати «ні»; відкладання справ; робочі наради. Названо основні шляхи вивільнення часового ресурсу: чітке визначення мети, планування, організація особистого простору. Розпочинати планування варто з мети, яка має бути реальною та чітко сформульованою. Планування майбутніх справ рекомендовано фіксувати, що дасть можливість вивільнити час і зняти емоційне напруження.