Міфологема "камінь" в структурі модерністського авторського міфу Лесі Українки

Abstract

У статті зроблено спробу висвітлити джерела та особливості авторського втілення і трансформації міфологеми «камінь» у модерному дискурсі доробку Лесі Українки. Проблема розглядається в контексті проєкції світоглядних та психологічних чинників творчості письменниці на культурний спадок людства, оволодіння яким стало визначальним для формування специфічного авторського комплексу міфологем. Міфологема «камінь», сукупність прихованих у ній смислів широко використовується в численних світових культурних практиках від найдавніших часів і до сьогодення та відзначається множинністю її метафоричних втілень. У структурі власного авторського міфу Леся Українка вдається до активної трансформації традиційного образу каменю, камінності у різних їх втіленнях (природних і рукотворних), конструюючи власний міфосвіт. У ньому можна виділити такі значення міфологеми «камінь», як символічне втілення : 1) древнього хтонічного начала, першооснови сталості і тривання буття, архаїки, котра протиставляється модерну, як ідеї поступу і змін; 2) метафоричне втілення архаїчної спадкової влади, якій приписується божественне походження; 3) атрибут переходу від тілесного життя до смерті; 4) втілення деструктивної танатосної сили, що протистоїть акту творчості. Об՚єктом нашого дослідницького інтересу стали драматичні поеми Лесі Українки «Осіння казка», «Камінний господар», «У пущі», «Лісова пісня». Варто також додати, що в кожному із зазначених текстів спостерігається множинність використання міфологеми в різних її метафоричних втіленнях, оскільки в кожному з текстів письменниці відчувається домінування авторського символічного емоційно забарвленого підтексту, котрий призводить до збагачення закладених у нього філософських смислів.