Спроби активізації госпрозрахункових відносин в аграрному секторі Української РСР в 1960-1980-ті роки та їх наслідки

Abstract

У статті зроблена спроба комплексного висвітлення спроб партійно-державного керівництва активізувати госпрозрахункові відносини в аграрному секторі Української РСР в 60-80-ті роки ХХ ст., наголошено на досягненнях та прорахунках. На підставі аналізу джерел та опрацювання великої кількості історіографії, встановлюється, що гарантована оплата праці у колгоспах і стабільна заробітна плата у радгоспахв 60-80-х роках ХХ ст., по суті, прийшли у суперечність з принципамигоспрозрахунку, самооплатністю та самофінансуванням, з ефективністю виробництва, з метою досягнень високих кінцевих результатів. При ціноутворенні не враховувалися реальні затрати на виробництво будь-якого виду сільськогосподарської продукції в господарствах. У цій справііснували широкі деформації, які не схиляли важелі господарювання у бік ринкових відносин, які давно вже були випробувані і утверджені в Європі.Як висновок, зазначено, що криза радянського сільського госпо-дарства, як і всієї ринкової економіки, була одниміз виявів глибокої кризи всієї радянської системи – моделі соціалізму, яка базувалася на радянському тоталітаризмі, всевладді партійно-державних структур. Ця криза показала, що старі методи і принципи господарювання неспро-можні забезпечити прогрес суспільств а; що без пошуку нових форм економічної діяльності, без конкурентності і вільної ініціативи неможливо досягнути вагомих позитивних зрушень. Звичайно, такі підходи немогли забезпечити ефективне використання значних грошових коштів і матеріальних ресурсів, виділених для інвестування в сільське господарство. Воно потребувало принципово нових підходів до індустріалізації виробництва, які б включали систему засобів, скерованих насамперед на комплексневикористання досягнень науки, впровадження якісно нової техніки, та відповідали б потребам не лише пануючої форми колгоспно-радгоспного виробництва, але й задовольняли інтереси індивідуального селянського господарства. Досвід 1960-1980-х рр. засвідчив: колгоспна економіка остаточно вичерпала свої можливості. Модернізація технології ніде в світі не проводилася тільки за рахунок власних зусиль селян. Тому жодні гасла, заклики чи програми змінити становище в радянському сільському господарстві не могли.