ПРОБЛЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВОГО ПРОЦЕСУ: МОДИФІКАЦІЯ СПІВПРАЦІ ЛОГОПЕДА ТА БАТЬКІВ

Abstract

У статті акцентовано увагу на модернізації форм взаємодії логопеда з вихованцем та його батьками в умовах дистанційного формату. Указано, що реалізація корекційно-розвиткових програм (за умов нинішньої епідеміологічної ситуації) потребує використання інформаційно-комунікаційних технологій, спеціалізованих комп'ютерних програм, платформ та сервісів дистанційного навчання із забезпеченням двобічної комунікації’; в основі організації дистанційної взаємодії' застосовують чотири принципи: інтерактивності, диференціації, індивідуального підходу та пластичності. Використання цих принципів передбачає створення та функціонування відкритого інформаційно-освітнього середовища, технологій різнорівневого навчання, врахування індивідуальних особливостей розвитку кожного вихованця, адаптивності нових ресурсів та умов взаємодії. Установлено, що наразі успішність реалізації корекційно-розвиткових програм залежить від обґрунтованості кожного структурного елементу, системності, чіткості в плануванні, пріоритетності індивідуальної форми організації корекційно-розвиткової роботи, переходу від прямої моделі навчання до тьюторської з установленням безбар’єрної взаємодії між логопедом та батьками вихованця. Доведено, що це дозволить створити ефективне корекційно-розвиткове середовище, використання технологій зворотного зв'язку підвищуватиме обізнаність батьків щодо особливостей розвитку мовлення дитини, сприятиме ефективності корекційно-розвиткової роботи. Дистанційний формат проведення корекційно-розвиткової роботи індивідуалізує процес співпраці логопеда з батьками вихованців, він бере на себе роль тьютора-консультанта, а батьки стають його партнерами-асистентами, що і забезпечуватиме безбар’єрність та ефективність корекційно-розвиткових програм.