Структура духовної культури та її роль у формуванні професійної й соціальної компетентності студента і його особистісного розвитку.

Abstract

Визначальною умовою успішного розв’язання завдання з відновлення духовності‚ на наше глибоке переконання‚ є істотне підвищення рівня професійної культури педагогів. Воно потребує глибокої філософської рефлексії цього феномену. Це тим більш важливо‚ що‚ за словами широко відомого філософа і теоретика педагогіки‚ одного із фундаторів сучасної філософії освіти Дж. Дьюї‚ якщо ми готові вбачати освіту як процес формування ставлення‚ емоційного і розумного‚ до природи й до іншої людини‚ всю філософію варто вважати загальною теорією освіти. З цих позицій видається вкрай необхідним філософсько-педагогічний аналіз сутності‚ змісту і призначення професійної культури викладача та її ролі у формуванні й розвитку духовно-культурного потенціалу студента. Цілком природно‚ що успішне формування і розвиток людини культури може здійснювати тільки педагог‚ який сам є носієм високої загальної і професійної культури. Тільки у цьому разі його особистий вплив на студентів буде ефективним. Особиста культура педагога маж виявлятися у відкритті студентам його багатого духовного світу. Тому тут досить доречним видається глибоко філософський за сутнісним сенсом відмий вислів німецького письменника і критика Й. Гофміллера про те‚ що душею культури ж культура душі. Ось чому загальна і професійна культури особистості постають важливою інтегральною характеристикою її життя й діяльності‚ її поведінки і характеру взаємовідносин з іншими людьми‚ її моральних та естетичних поглядів‚ смаків та ідеалів. Однак духовність не виникає сама по собі‚ тому в структурі педагогічної культури викладача повинні бути‚ по-перше‚ належний арсенал засобів дієвого педагогічного і особистісного впливу на студентів‚ по-друге‚ високий рівень професійної компетентності у сфері тих дисциплін‚ які він викладає‚ по-третє‚ чітка психологічна спрямованість на професійну педагогічну діяльність‚ по-четверте‚ розвинена педагогічна майстерність‚ по-п’яте‚ розвинена інтуїція і здатність успішно поєднувати використання загальних положень педагогічної теорії із вдалим і доречним експромтом. Останнє ж потребує наявності у цього педагога високої загальної культури‚ широкого кругозору та ерудиції.