ВСТАВНІ СЛОВА ЯК ЗАСІБ МОДАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ

Abstract

У статті на матеріалі творчості Т. Яковенко досліджено особливості функціювання вставних слів у поетичному мовленні. Мета дослідження полягає у виявленні модально-оцінних, когнітивних та інтимізувальних функцій вставних конструкцій у ліричному дискурсі та в з’ясуванні їхнього впливу на ритміко-інтонаційну та комунікативно-прагматичну організацію тексту.Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, що поєднує елементи описового, структурно-семантичного, прагматичного та кількісного аналізу. Використано метод суцільного вибирання поетичних текстів, що дав змогу зафіксувати та системати-зувати випадки вживання вставних слів, а також зіставний аналіз – для визначення їхніх позицій (препозиція, інтерпозиція) і функцій. Залучено теоретичні напрацювання сучасного українського мовознавства щодо проблеми модальності, суб’єктивної оцінки та синтаксичної організації речення.Наукова новизна статті полягає в спробі цілісно розглянути вставні слова як органічний елемент поетичного мовлення, а не як периферійні синтаксичні одиниці. Показано, що в поезії Т. Яковенко вони виконують багатопланові функції: від вираження сумніву, припущення чи впевненості до створення ефекту діалогу з читачем і наближення авторського мовлення до інтонацій живої розмови. Доведено, що такі конструкції формують додатковий рівень експресії та є важливим засобом індивідуалізації авторського стилю. Результати аналізу засвідчили активне використання вставних слів у поезії Т. Яковенко, попри загалом їх невластивість ліричним жанрам. Найчастіше їх використано в препозиції, що дає змогу мовцеві заздалегідь окреслити ставлення до повідомлюваного, та в інтерпозиції, яка забезпечує модифікацію предикативної структури. У поетичному тексті вставні конструкції стають чинником експресивності, модальності та інтимізації, сприяють організації діалогічності й комунікативного контакту. Перспективи подальших досліджень убачаємо у вивченні функціонування вставних елементів у поезії різних авторів і літературних епох, а також у розширенні корпусного підходу до аналізу таких одиниць.