Вербальні знаки етнокультури в українському дитячому фольклорі

Abstract

Матеріал українського дитячого фольклору ілюструє особливий підхід до сфери впливу на дитину посередництвом мовних засобів. У цьому контексті особлива увага звертається на такі важливі чинники виховання, як рідна мова, материнська мова, народні звичаї, пізнання довкілля. Слово при цьому стає основним інструментом виховання. Входження дитини у духовний світ, традиційне життя та культуру народу починається через ліричні пісенні твори – колискові пісні. Спостереження над їх змістом, формою дозволяють помітити спільність колисанок із замовляннями, явищем, породженим особливостями світосприймання наших далеких предків. Серед них чимало назв на позначення помешкань, засобів виробництва, одягу, продуктів харчування, прикрас тощо. У системі дитячого фольклорного мовлення одне з чільних місць посідають календарно-обрядові пісні, які виконувалися переважно у періоди ритуальних дійств. Серед них колядки, щедрівки, посівальні, водохресні пісні, веснянки, гаївки, які належать до найдавніших фольклорних жанрів. Ці величальні пісні співалися на честь створення світу, на вшанування його вирішальних сил – Сонця, Місяця, зірок, води і символізували народження нового господарського року.