Психологічні аспекти формування життєстійкості особистості у поглядах Віктора Франкла

Abstract

У статті порушена проблема необхідності переосмислення змісту і сутності поняття «життєстійкість» в контексті суспільних процесів в Україні у зв’язку із воєнним станом. Проаналізовано психологічні засоби розвитку життєстійкості особистості у моменти загострення соціальних негараздів, переживання небезпечних ситуацій, криз, воєн. Життєстійкість особистості представлено як інтегральну якість особистості, яка зумовлює сприятливий рівень самооцінки, забезпечує стійкість образу Я, психологічну зрілість та активну соціальну позицію особистості. Виявлено, що вона є одним із найважливіших предикторів психічного здоров’я та національної самосвідомості. У статті розкрито основний психологічний зміст життєстійкості, представлені її структурні компоненти: залученість, контроль та прийняття ризику. Розкрито функції, значення та визначено провідні психологічні механізми формування життєстійкості як складової «Я-концепції» особистості. Підкреслено значення кожногоструктурного елементу життєстійкості в здатності особистостіпротистояти і пристосовуватись до життєвих випробувань. У статті продемонстровано, що життєстійкість є основним механізмом адаптації людини до кризових явищ суспільства, яка вчить критично мислити, знаходити творчі рішення, ефективносправлятися з проблемними ситуаціями та перспективно використовувати засвоєний досвід. Проаналізовано сутність цієї категорії із позицій логотерапичної теорії психолога, психіатра Віктора Франкла, який інтерпретував її як духовне ядро збереження психіки особистості в складних життєвих ситуаціях. Життєстійкість, за словами В. Франкла, полягає в пошуку мети, у прийнятті відповідальності людини за саму себе та інших, дотриманні моралі, віри, умовної стабільності та сенсу життя. Обов’язковою складовою життєстійкості, за В. Франклом, є здатність діяти відповідно довласних цінностей та переконань. Навіть у найбільшекстремальних обставинах людина здатна вибирати йповодитися вільно. Важливим для людини є прийняття здатності власної свободи й особистої відповідальності. Відчуття присутності сенсу вжитті значно впливає на емоційне благополуччя, підвищуючи рівень задоволеності життя в цілому