Фінансування системи охорони здоров’я: проблеми та напрями їх вирішення

Abstract

Окреслено сучасний стан фінансової забезпеченості системи охорони здоров’я. З цією метою використано економіко-статистичні інструменти, а саме метод абсолютних, відносних та середніх показників, метод порівняння. Детально розглянуто джерела надходження коштів та напрями їх використання в системі охорони здоров’я. Зроблено акцент на неефективному використанні бюджетних коштів - в основному на заробітну плату працівників галузі (71-74% від загальної суми видатків). За таких обставин населення змушене витрачати на придбання медикаментів власні кошти(99,5% складають витрати населення, в розвинутих європейських країнах даний показник становить30-60%). Така ситуація вимагає захисту найвразливіших верств населення з боку держави. В 2015 році, з переходом на нові міжбюджетні відносини та запровадженням медичної субвенції, процес фінансування закладів та установ охорони здоров’я значно ускладнився через недостатній обсяг цієї субвенції (60-65% від наймінімальнішої потреби в коштах на дану мету), що спричинило невчасні розрахунки по заробітній платі та енергоносіях, і як наслідок – соціальну напругу. Заробітна плата працівників галузі охорони здоров’я залишається однією з найнижчих серед працівників інших галузей економіки. Рівень середньої заробітної плати в доларовому еквіваленті знизився майже на 40% (2013р. – 341,1 дол. США, 2014р. – 205,4 дол. США). До зниження рівня купівельної спроможності працівників галузі додаються ще й затримки з виплатою. Запропоновано в перспективі створити та запровадити систему медичного страхування, що слугуватиме додатковим джерелом фінансування галузі охорони здоров’я. Такі перетворення в галузі можливі лише за умови припинення антитеростичної операції на сході країни, подолання фінансово-економічної кризи та наближення соціальних стандартів до європейського рівня.