Інноваційні трансформації у системі організації соціальних служб в умовах воєнного стану

Abstract

У статті досліджуються інновації в організації діяльності соціальних служб в Україні в умовах воєнного стану, спричиненого повномасштабним вторгненням. Актуальність теми зумовлена необхідністю швидкої адаптації системи соціального захисту до нових викликів, що виникли у зв’язку з масовим переміщенням населення, зростанням уразливості окремих соціальних груп, а також масштабним пошкодженням інфраструктури. Метою статті є аналіз ключових змін в організації соціальних служб, які набули інноваційного характеру в умовах воєнного стану, виявлення основних напрямів розвитку соціальної роботи в кризовий період, а також узагальнення найкращих практик реагування на нові соціальні потреби населення. У роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: документальний аналіз, контент-аналіз, порівняльно-правовий метод, що дало змогу всебічно проаналізувати сучасні тенденції у сфері соціальних послуг. У центрі уваги – аналіз законодавчих та інституційних змін, таких як упровадження Закону України № 2193-IX «Про соціальні послуги», який заклав основу для реформування підходів до надання допомоги, та Постанова Кабінету Міністрів України № 357, що започаткувала функціонування Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС). Окреслено нові форми та інструменти роботи соціальних служб: розвиток мобільних бригад, упровадження мультидисциплінарного підходу, цифровізація процесів. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що інновації в організації діяльності соціальних служб в умовах воєнного стану є не лише відповіддю на кризу, а й чинником формування стійкої моделі соціальної підтримки, здатної ефективно функціонувати в умовах нестабільності. Виявлені тенденції свідчать про поступовий перехід до гнучкої, клієнтоцентричної, технологічно вдосконаленої системи соціальної роботи, що відповідає викликам сучасного світу.