Гуманітарна освіта в Україні: культурософські ідеї С. Кримського Актуальні питання у сучасній науці.

Abstract

У статті розглядається філософсько-культурологічна концепція Сергія Кримського в контексті його внеску у формування української культурософії. Особливу увагу зосереджено на праці «Епістемологія культури» (1993), у якій філософ висуває оригінальний підхід до осмислення культури як специфічного типу знання і як символічного універсуму, що об’єднує у собі гносеологічні, етичні, семіотичні та духовні виміри людського буття. На основі аналізу текстів Кримського обґрунтовано тезу про те, що культура постає не лише як репрезентація цивілізаційного поступу, а як внутрішній світ особистості, її здатність до смислотворення, морального вибору та екзистенційного самоствердження. Підкреслено важливість таких понять, як архетип, серце, софійність, етос, універсалії й символ, які Кримський розглядає як структуроутворюючі елементи української ментальності. Зокрема, виокремлено авторську ідею «ціннісно-смислового універсуму», де культура функціонує як механізм подолання криз і духовної мобілізації людини. У цьому контексті наголошено на кордоцентричному вимірі української культури, що дозволяє поєднати раціональне та ірраціональне, сакральне і світське, історичне та трансцендентне. Проаналізовано методологічні засади культурології Кримського, зокрема його архетипну та універсалійну методології, які можуть бути продуктивно застосовані в сучасному гуманітарному дискурсі. Увагу зосереджено й на його роздумах щодо нормативного та фактичного рівнів культури, її ролі в осмисленні історичного досвіду України - від доби Руїни до формування модерної національної ідентичності. Розкрито значущість праць Кримського для сучасних досліджень у сфері філософії культури, зокрема для вивчення механізмів культурної пам’яті, символізації та духовного самопізнання.