Переселенська політика російського царизму в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Abstract

У статті аналізується переселенська політика російського царизму наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Характеризуються основні законодавчі акти, які стосувалися переселень та наслідки їх появи. Робиться висновок про те, що правила про переселення узгоджували два вектори внутрішньої політики держави: переселенський та аграрний, і попри наявність окремих недоліків, притаманних законодавчим актам про переселення, вони стали підґрунтям для Столипінських аграрних перетворень. З іншого боку, політику переселення не можна, повною мірою, визнати як соціально орієнтований, бездоганний проект, оскільки самовільні селяни-переселенці не отримували державної фінансової підтримки та встановлювався тотальний контроль держави за переселенськими процесами.