Училищні з’їзди в Київській єпархії як засіб вирішення питань фінансування початкової духовної освіти

Abstract

Стаття присвячена аналізу матеріалів про училищні з’їзди депутатів від православного духовенства Київської єпархії в 60-х роках ХІХ – на почат- ку ХХ століття. Зазначається, що в Київській єпархії діяло п’ять початкових чоловічих духовних училищ, а тому її територія умовно була поділена на п’ять училищних округів, що мало забезпечувати планомірний розподіл учнівського контингенту між цими навчальними закладами. Такий поря- док територіального прикріплення духовенства до найближчих духовних училищ набрав нового змісту після прийняття у 1867 років нового статуту духовних училищ і семінарій, яким розширювались можливості отримання освіти дітьми духовенства і саме духовенство залучалось до активної уча- сті у функціонуванні училищ. На основі аналізу публікацій про перші училищні з’їзди в єпархіальній церковній пресі та архівних матеріалів з’ясовано, що розуміння завдань училищних з’їздів духовенства у самих депутатів та церковної адміністра- ції було різним. Духовенство сприймало з’їзди як форму розширення прав духовенства і демократизацію управління середньою і нижчою ланками духовної освіти, а церковна влада у такий спосіб перекладала на плечі єпархіального духовенства проблеми утримання і забезпечення духовних училищ. У статті прослідковується еволюція характеру училищних з’їздів. У статті зазначається, що розширення участі духовенства в освіті своїх дітей було справою регламентованою і підконтрольною. Формами регла- ментації і контролю були: чітке визначення порядку обрання та вимог до депутатів з’їзду, затвердження єпархіальним керівництвом програм з’їз- дів, перевірка та затвердження протоколів та ухвал. Зобов’язавши єпархі- альне духовенство знаходити кошти для фінансування духовних училищ, церковна адміністрація встановила контроль за їх витратою у формі звіт- ності училищних з’їздах. Зазначається, що протоколи училищних з’їздів духовенства є досить ін- формативним і маловивченим джерелом, яке потребує комплексного ана- лізу. Їх вивчення та введення у науковий обіг доповнить історію духовних училищ і історію освіти загалом.