Соціально-виховні ідеї українських педагогів та просвітників другої половини хіх – початку хх ст.: Олексій Андрієвський, Іван Лучицький, Никифір Григоріїв

Abstract

У статті розкриті соціально-виховні ідеї українських педагогів та просвітників другої половини хіх – початку хх ст.: Олексія Андрієвського, Івана Лучицького,Никифіра Григоріїва. Сучасний стан розвитку Української держави позначений великим інтересом суспільства до своєї минувшини – історії, науки, культури. Зросли прагнення і науковців до пізнання освіти, педагогічної науки, її історії, завдяки чому нагромаджуються історико-педагогічні знання, виринають із забуття імена українських просвітників, педагогів, культурних діячів, які своєю діяльністю закладали підвалини української державності. У нинішніх умовах зазіхань на українську територію, українську державність, спотворення підходів до розкриття історії нації, здатності творити і розвивати власну державу актуальним стає вивчення поглядів та ідей педагогів-просвітників початку ХХ ст., які свою діяльність спрямовували на національну ідентифікацію українського народу, розвиток унікальності та самобутності українців як нації. Друга половини ХІХ – початок ХХ століття характеризується широкою зміною соціально-педагогічного процесу. Помітний вплив на ці зміни мали ліберальні реформи, зокрема освітня реформа в Російській імперії – вплив ідей гуманізму та просвітництва. Особливого значення нині набуває можливість повернення до наукового обігу забутих, замовчуваних імен вітчизняних педагогів, творча спадщина яких містить просвітницькі, виховні та дидактичні ідеї, що можуть доповнити історію теорії і практики виховання та навчання, національної освіти і шкільництва.