ІРОНІЯ ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ ВИБІР

Abstract

Єдиним постійним маркером іронічного наміру є порушення автором висловлення прагматичних правил. На рівні мовленнєвого акту – це маніпулювання мовцем такими компонентами його сили, як іллокутивна мета, спосіб її досягнення, попередні умови, умови пропозиційного змісту та умови щирості, тоді як на рівні мовленнєвого ходу – вимогами дискурсивних постулатів якості, кількості, релевантності та способу вираження інформації. Іронія є універсальним явищем у тому сенсі, що вона використовується носіями різних мов, які належать до всіх прошарків суспільства, тоді як потенціал реалізації іронічного наміру в певному лінгвістичному та соціальному контексті є рисою, специфічною для кожної окремої мови.