Підготовка учителів церковного співу в Київській єпархії кінця ХІХ століття

Abstract

Метою дослідження є детальна характеристика практики проведення літніх курсів церковного співу у місті Києві для учителів церковнопарафіяльних шкіл. З'ясовуються термін навчання, кількість учасників та прізвища учителів, програма навчання, перелік запитань на випускних іспитах, оцінки. Це доповнює загальне уявлення про прагнення РПЦ уніфікувати церковний спів. Дослідження базується на принципах історизму, наукової об'єктивності, а також на описовому та аналітичному методах. Зроблено висновки, що організації курсів церковного співу приділяли особливе значення,оскільки Святійший Синод виділяв чималі кошти для їх функціонування. Приміщенням для проведення навчання слугували верхній поверх Контрактового будинку на Подолі та приміщення Києво-Софійського духовного училища. На відкритті курсів були присутні світські та духовні очільники, що ще раз підкреслює важливу роль підготовки учителів співу. Випускники таких курсів отримували можливість викладати одноголосний та багатоголосний спів, організовувати церковні хори та керувати ними. А так як навчання на курсах здійснювалося за єдиною загальнодержавною програмою, то це сприяло поступовому викоріненню традиційних особливостей піснеспівів на українських землях.