Психологічна безпека та комунікативні труднощі викладачів та студентів під час дистанційного навчання

Abstract

Період карантину та повномасштабної війни, що супроводжується інтенсивним включенням до цифрового інформаційного середовища, соціальною фрагментацією та ізоляцією, призвів до погіршення психологічного благополуччя студентської молоді. Метою дослідження є виявлення комунікативних труднощів, з якими стикаються студенти та викладачі при тривалому онлайн-навчанні, та особистісних ресурсів, які сприятимуть вирішенню та забезпеченню психологічної безпеки. У дослідженні взяли участь викладачі (20 осіб) та студенти (40 осіб IV курсу) Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Були використані наступні методики: «Тест життєстійкості» (С. Мадді), «Шкала суб’єктивного благополуччя» (А. Перуе-Баду), методика оцінки рівня комунікабельності (В. Ф. Ряховський). Аналіз результатів показав, що в цілому досліджувані показники психологічної безпеки у студентів та викладачів, включених у тривалу онлайн освітню діяльність, знаходяться на середньому рівні. Студенти та викладачі з низькими рівнями суб’єктивного благополуччя, життєстійкості та комунікабельності зазнають також значних труднощів у навчальній онлайн-комунікації. Контроль над життєвими подіями, значимість соціального оточення, психоемоційний стан, комунікабельність виступають для студентів особистісними ресурсами запобігання або долання труднощів онлайн комунікації при тривалому дистанційному навчанні. Для викладача таким ресурсом виступає особистісно-довірливе спілкування з близькими, знайомими та колегами. Проведене дослідження показало, що багато студентів та викладачів зазнають значних труднощів у навчальній онлайн комунікації, вони незадоволені умовами освітньої онлайн-комунікації, обмеженістю ресурсів життєстійкості для адаптації до труднощів, що виникають в освітньому процесі, труднощів у взаємодії.