Функціонування Уманського районного суду в контексті соціально-політичних реалій останньої чверті XIX – початку XX століття

Abstract

Метою дослідження є показ судової та слідчої практики Уманського окружного суду (1880-1919) через акцент на опублікованій інформації про нього в газетах Київської губернії останньої чверті XIX – початку XX століття та визначення критеріїв відбору такої інформації. Наукова новизна . На основі інформації про Уманський районний суд, що міститься в губернських газетах «Зоря», «Труд», «Київське слово» та «Київлянин», всебічно представлено його судову та слідчу практику, що дозволило уточнити критерії відбору інформації для публікацій у періодичній пресі. Показано, що функціонування судової влади відображало соціально-політичні реалії життя тогочасного суспільства. Висновки. З'ясовано, що на початковому етапі формування окружного суду (1880-1884), коли налагоджувалася взаємодія між адвокатурою, прокуратурою та присяжними, газети публікували інформацію з гострих питань (судові дії селян-чиншів у 1880-х роках), з процесуальних питань судової практики. На сторінках періодичної преси висвітлювалася інформація про судові справи щодо таких поширених явищ, як шахрайство, побиття та крадіжки. Преса не оминала увагою судові справи щодо катування, сексуальних відхилень, вбивств за перелюб, невірності та фінансової неспроможності. Значний інтерес викликали судові справи за участю представників різних соціальних класів та груп, а також заможних та впливових осіб. Громадськість також була поінформована про ті судові справи, де присяжні («громадська совість») допускали помилки та порушували клопотання про перегляд судових вироків. Публікуючи матеріали про судові процеси за підпали з помсти та навмисні підпали майна з метою отримання страховки, періодична преса реагувала на поширення таких шкідливих явищ на Уманщині на початку ХХ століття . Отже, для відбору інформації з практики Уманського районного суду для публікації губернські газети, ймовірно, використовували такі критерії: актуальність, новизна процесуальної практики, резонансність питання, персоналістичний вимір (особи, що беруть участь у судовому провадженні) та поширеність кримінальних діянь.