ТРАНСФОРМАЦІЯ МОВНОЇ НОРМИ В СУЧАСНОМУ МЕДІАТЕКСТІ: РОЛЬ РЕДАКТОРА

Abstract

У статті досліджено трансформації мовної норми в сучасному медіатексті в контексті особливостей роботи редактора. Обґрунтовано, що варіантність мовних норм у сучасному українському комунікативному просторі зумовлена низкою мовних і позамовних чинників, зокрема: міжмовними контактами, діалектними впливами, історичними традиціями, сучасними суспільно-політичними, економічними й культурними процесами, підвищенням рівня національної свідомості населення, а також системною організацією мови. Констатовано, що в сучасному соціокультурному середовищі мовна норма постає унікальним явищем, що найбільш виразно засвідчує адаптаційні можливості української мови в умовах інформаційного суспільства. Доведено, що трансформацію мовної норми в сучасному комунікаційному просторі можна розглядати як закономірний наслідок прискорених темпів інформаційного обміну, упровадження принципів чинного правопису, і водночас як чинник, що містить потенційну загрозу для культури мовлення, яка пов’язана з активним функціюванням англіцизмів, оказіоналізмів, неологізмів у медіатекстах. Схарактеризовано обов’язки редактора медіавидання, з-поміж яких важливим є формування контент-плану, пошук і погодження тем для журналістів, редагування текстів, верстка матеріалів на сайт, спілкування з рекламодавцями чи партнерами, ведення звітності, представлення власного видання під час виступів. З’ясовано, що в сучасних медіатекстах найбільш поширеними є помилки, що потребують особливої уваги з боку редактора: у фактичному матеріалі, логічній структурі тексту та мовні помилки. Обґрунтовано, що в процесі роботи з мовними нормами в медіатексті редактор має враховувати запити соціуму й тенденції його розвитку на сучасному етапі, а також дотримуватися журналістських стандартів. На основі аналізу трансформацій фонетичних і морфологічних норм сучасної української літературної мови наведено приклади їх функціювання у українських онлайн-медіавиданнях, зокрема: «Укрінформ», «Суспільне», «Oboz.ua», «1+1», та закцентовано увагу на використанні фемінітивів, англіцизмів, а також фонемит, замість ф, у словах давньогрецького походження. Констатовано, що зазначені медіавидання підтримують і популяризують ті норми українського правопису 2019 року, що були актуалізовані в контексті повернення до положень правопису 1928 року.