Potential of inclusive tourism in the context of green social work

Abstract

In the conditions of creating a barrier-free environment for people with disabilities, inclusive tourism is a prerequisite for access to historical, cultural and natural objects. This contributes to socialization and social rehabilitation, expanding the boundaries of the sphere of communication and overcomes social isolation, provides access to environmental resources, and forms a careful attitude to the environment. Inclusive tourism is an important component of the implementation of the theory of green social work, at the same time it is an actual technology for its practical implementation. The aim of the article is to substantiate the potential of inclusive tourism in the context of green social work. The following research methods were used in our work: analysis, systematization, generalization, synthesis. Important components for the implementation of inclusive tourism are overcoming environmental barriers that are external to a person with a disability and include attitudes towards people with disabilities, architecture, environmental features, transportation, economic elements, rules and regulations, as well as barriers of inaction. Communication barriers arise as a result of the interaction of individuals and their social environments. Ecological life of people with disabilities ensures compliance with the principles of social, pedagogical and psychological work: principle of a special approach; principle of development; principle of activity; principle of equality; principle of granting the power (principle of power); principle of subjectivity; principle of proficiency approach; principle of unity of consciousness and activity; principle of environmental friendliness. The ecological approach is actualized in social work and is distinguished as a theory of green social work, which expands the field of activity of social workers – from human rights, work with vulnerable marginal groups of the population, work on stigma, discrimination, etc., to the issue of fair distribution of environmental resources, the planet as a whole.В умовах створення безбар’єрного середовища для людей з інвалідністю інклюзивний туризм є обов’язковою умовою доступу до історико-культурних та природних об’єктів. Це сприяє соціалізації та соціальній реабілітації, розширенню меж сфери спілкування та подоланню соціальної ізоляції, забезпечує доступ до ресурсів середовища, формує дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Інклюзивний туризм є важливою складовою реалізації теорії зеленої соціальної роботи, водночас актуальною технологією її практичної реалізації. Метою статті є обґрунтування потенціалу інклюзивного туризму в контексті зеленої соціальної роботи. У роботі були використані такі методи дослідження: аналіз, систематизація, узагальнення, синтез. Важливими компонентами реалізації інклюзивного туризму є подолання зовнішніх для людини з інвалідністю екологічних бар’єрів, які включають ставлення до людей з інвалідністю, архітектуру, особливості середовища, транспорт, економічні елементи, правила та норми, а також бар’єри бездіяльності. Комунікаційні бар’єри виникають у результаті взаємодії індивідів та їх соціального середовища. Екологічне життя людей з обмеженими можливостями забезпечує дотримання принципів соціально-педагогічної та психологічної роботи: принцип особливого підходу; принцип розвитку; принцип діяльності; принцип рівності; принцип надання влади (принцип влади); принцип суб'єктивності; принцип професійного підходу; принцип єдності свідомості та діяльності; принцип екологічності. Екологічний підхід актуалізується в соціальній роботі та виділяється як теорія зеленої соціальної роботи, яка розширює поле діяльності соціальних працівників – від прав людини, роботи з вразливими маргінальними групами населення, роботи зі стигмою, дискримінацією тощо. , до питання справедливого розподілу природних ресурсів, планети в цілому.