ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧОГО БУЛІНГУ

Abstract

У статті описується підхід до профілактики дитячого булінгу. Актуальність такого явища, як булінг умовила необхідність системного підходу в профілактиці насильства та булінгу в закладах освіти. Булінг – це здійснення тривалого фізичного або психологічного насилля, яке не має характеру самозахисту, з боку одного індивіда або цілої групи щодо іншого індивіда. Здійснено аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з означеної проблеми, доведено її актуальність. Статтю присвячено соціально-психологічній проблемі профілактики булінгу в сучасній системі освіти. Мета дослідження – розкрити соціально-психологічні особливості профілактики булінгу. Розкрито основні причини, форми вияву та профілактики цього явища. Діти та підлітки є найбільш уразливою категорією, вони соціалізуються, формують власну систему сприйняття світу, систему цінностей та пріоритетів, навчаються різним моделям поведінки, і, на жаль, булінг стає однією з таких моделей. Доведено, що явище булінгу негативно позначається на психічному розвитку дітей, що відображається на їхній емоційній сфері, соціальних контактах, різних видах діяльності. Охарактеризовано, що складовою частиною профілактики є формування дружньої атмосфери в групі (класі) та в усьому закладі освіти. Завдяки профілактичній роботі можливо зменшити негативні психологічні наслідки жертв цькування, запобігти терору, непоправним трагедіям. Профілактичною роботою можна досягти зниження показників булінгу на 20–30% та спрямувати загальну гуманізацію взаємин, що є сприятливим для особистісного розвитку дітей. Аналіз зусиль, спрямований на подолання булінгу, став підставою для свідчення, що профілактичні антибулінгові програми досить ефективні. На підставі аналізу результатів доведено, що профілактика булінгу сприяє формуванню загальної готовності дитини до конструктивної взаємодії сучасного соціуму з почуттям власної гідності.