Підготовка вчителів природничих спеціальностей до формування в учнів уявлень про цілісність матеріального світу та природничо-наукової картини світу: досвід теоретико-експериментального дослідження

Abstract

Стаття присвячена дослідженню актуальної проблеми підго-товки майбутніх учителів природничих спеціальностей до формування в учнів цілісних уявлень про сучасну природничо-наукову картину світу. Актуаль-ність цієї проблеми зумовлена вимогами сучасної освіти, закріпленими у законодавчих і нормативних документах України. Автори підкреслюють, що досягнення цієї мети вимагає системного підходу, який забезпечує інтеграцію знань з природничої освітньої галузі.Дослідження засноване на аналізі теоретичних та методологічних основ, зокрема інтегративного підходу до освіти, і вивчає педагогічні умови, за яких майбутні вчителі можуть ефективно формувати уявлення про природничо-наукову картину світу. У статті обґрунтовано, що така підготовка має розглядатися як цілісний педагогічний процес, який охоплює всі етапи навчання у закладах вищої педагогічної освіти.Метою дослідження стало теоретико-експериментальне обґрунтування ефективності структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей та визначення педагогічних умов її реалізації. У статті акцентується увага на багатокомпонентності природничо-наукової картини світу, яка складається з фізичної, астрономічної, хімічної, біологічної та інших картин світу, що формуються на основі відповідних предметних наук. Окремо розглянуто значення інтегративного підходу у формуванні єдиного уявлення про природничо-наукову картину світу, що є основою наукового світогляду здобувачів освіти. Результати дослідження підтвердили, що професійно орієнтована підготовка майбутніх учителів природничих спеціальностей значно підвищує їхню здатність формувати уявлення учнів про природничо-наукову картину світу. Це стало можливим завдяки впровадженню запропонованої структурно-функціональної моделі підготовки, яка інтегрує фахову та методичну компоненти. Висновки роботи підтверджують необхідність системного підходу, який базується на теоретичних і практичних аспектах підготовки майбутніх учителів. Застосування лонгітюдного підходу, зокрема аналіз емпіричних даних на різних етапах дослідження, виокремлення реперної групи респондентів і послідовний моніторинг змін, дозволяє зробити висновок про перспективність такого методу дляподальших педагогічних досліджень. Результати можуть бути використані для вдосконалення системи підготовки педагогів у контексті реалізації завдань Нової української школи.