Панафриканізм – перший ідейно-політичний рух в Африці: зародження та розвиток наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню першого ідейно-політичного руху в Африці – панафриканізму, його зародженню і розвитку наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано його географічні та хронологічні рамки. Доведено, що панафриканізм зародився з ініціативи африканської діаспори наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. XVIII ст. скоріше є етапом пробудження панафриканської думки, зародження тенденцій, у руслі яких почав формуватися комплекс ідей, що надалі склали концептуальне ядро цієї течії. Наголошується, що ідейні рамки панафриканізму почали конструюватися саме в США. Приділено увагу впливу аболіціонізму та еміграціонізму на розвиток ідей панафриканізму. Акцентовано увагу на тому, що незважаючи на різноманітність та дискусійність дефініцій, більшість дослідників схильні бачити в панафриканізмі, як мінімум, дві взаємопроникні складові: інтелектуальну традицію та суспільно-політичний рух. Охарактеризовано рішення Лондонської Панафриканської конференції 1900 р., що назавжди залишиться знаковою подією, під час якої було продекларовано цілі та цінності руху, а також панафриканських конгресів (1919 р., 1921 р., 1923 р., 1927 р., 1945 р.), які сприяли підвищенню міжнародної обізнаності про расизм і колоніалізм та заклали основу для політичної незалежності африканських націй. Приділено увагу літературно-філософській і політичній течії «негритюд», яка стала певним відгалуженням панафриканізму і була спрямована на культурне самоутвердження всіх людей Африки та людей африканського походження. Зроблено висновок, що панафриканізм став тим «позитивним націоналізмом» в континентальному масштабі, який дозволив африканським країнам та народам усвідомити необхідність єднання та взаємодії заради звільнення з-під колоніального гніту та подальшого розвитку.