Морально-етична концептосфера в слов’янських народних казках

Abstract

У статті народні казки розглядаються як важлива складова культурної спадщини кожної нації, що відображають та розповідають про колективні вірування, цінності та історію народу. Автори статті зазначають, що вивчення морально-етнічних концептів слов’янських казок дозволяє зберегти цінності та образи, які містяться в цих фольклорних творах, і використовувати їх для навчання та розваг сучасних аудиторій. У статті зазначається, що дослідження концептосфери казок допомагає зберігати національну спадщину та одночасно трансформувати її для сучасних суспільних потреб. Актуальність дослідження полягає в тому, що слов’янські народні казки – це скарбниця мудрості і цінностей, які надихають і навчають нас бути кращими людьми. Вони відображають моральноетичну концепцію народу і є важливим джерелом виховання, яке передається з покоління в покоління. Розуміння цих цінностей у слов’янських народних казках допомагає сформулювати стійку моральну основу для суспільства і сприяє розвитку гармонійної та справедливої культури. У цьому контексті важливо вивчати культуру та традиції різних народів через аналіз їхніх народних казок. В слов’янських казках можна відзначити різноманітні концепти, які відображають дух та цінності цих народів. Мета статті полягає у виявленні та культурологічному аналізі головних концептів українського, польського та болгарського фольклору. Об’єктом дослідження постає морально-етнічна концептосфера слов’янських казок, а предметом – спільне та відмінне у вербалізації виокремлених концептів. Встановлено, що в українському, польському та болгарському фольклорах ключовим концептом постає ДОБРО, який підпорядковує субконцепти ГЕРОЙ, МУДРІСТЬ, ПРАЦЯ та ЛЮБОВ. Попри спільні морально-етнічні цінності слов’янських народів, встановлено семантичні розбіжності в їхній вербалізації.