Вплив вапнування та мінеральних добрив на врожайність пшениці озимої на чорноземі опідзоленому

Abstract

Одним із чинників деградації ґрунтів є підкислення, що проявляється навіть у чорноземів, які своєю природою мають близьку до нейтральної або нейтральну реакцію ґрунтового розчину. У відношенні до кислотності пшениця належить до групи сільськогосподарських культур, які надають перевагу слабкокислій та близькій до нейтральної реакції ґрунтового середовища і добре реагує на вапнування не лише сильно- середньокислих, а й слабкокислих ґрунтів. Тому одержання об’єктивних даних щодо її реакції на різні дози вапна та систем удобрення в умовах тривалого стаціонарного досліду є актуальним. Метою проведення досліджень було встановити вплив вапнування в поєднанні з внесенням різних видів і доз мінеральних добрив на динаміку врожайності пшениці озимої на чорноземі опідзоленому в польовій сівозміні. Дослідження проведено в стаціонарному досліді (атестат НААН №86), закладеному на дослідному полі Уманського НУС, з географічними координатами 48°46' 56,47'' пн. ш. і 30°14' 48,51'' сх. д. Дослід закладено в 4-пільній польовій сівозміні (пшениця озима, буряк цукровий, кукурудза, горох) на трьох полях. Вирощували сорти пшениці озимої Місія одеська та Лазурна. Повну дозу вапна розраховували за рівнем обмінної кислотності. Одинарна доза дефекату, що містив 60 % СаСО3, становила 9,0 т/га. Дефекат, у дозах 4,5 т/га 9,0 і 13,5 т/га було внесено під перші три культури сівозміни – пшеницю озиму, буряк цукровий і кукурудзу. На тлі вапнування мінеральні добрива вносили у вигляді селітри аміачної, суперфосфату гранульованого і калію хлористого. Розглянуто питання комплексного впливу різних доз дефекату і мінеральних добрив на продуктивність пшениці озимої на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому Правобережного Лісостепу України. Проведення вапнування дозою дефекату 9,0 т/га в першій ротації підвищило врожайність пшениці озимої за внесення мінеральних добрив у дозі N90P60K60 на 0,83 т/га, або на 12 %, а в другій ротації – на 0,41 т/га, або на 7 %. За внесення 0,5 і 1,5 дози вапна приріст урожайності відповідно за дві ротації сівозміни склав 4 % і 10 %. Внесення 1,5 дози вапна, розрахованої за обмінною кислотністю, має менший стартовий ефект порівняно з одинарною дозою, але тривалішу післядію. Внесення дефекату в дозі 4,5–13,5 т/га сприяло підвищенню врожайності в середньому за дві ротації сівозміни на 0,17–0,35 т/ га. Поліпшення калійного живлення рослин підвищує ефективність вапнування – приріст урожайності зерна складає 0,28–0,63 т/га.