САМОСТАВЛЕННЯ, ЙОГО СТАНОВЛЕННЯ ТА ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Abstract

У статті розкривається сутність поняття «самоставлення особистості», його структуру, яка включає в себе такі компоненти: когнітивний, емоційний та повединковий. Визначено основні критерії емоційно-ціннісного ставлення особистості до самої себе, до яких належать: самооцінка, воля, самоповага, прийняття себе і ставлення особистості до свого соціального «Я». Встановлено, що важливим періодом становлення самоставлення дитини є дошкільний вік.Охарактеризовано процес становлення самоставлення дитини дошкільного віку у зв’язку з її життєвими орієнтаціями. Проаналізовано особливості, умови та основні чинники формування самоставлення дошкільника.Уза гальнено, що недостатня сформованість таких умінь дитини, як адекватна оцінка результатів власної діяльності, поведінки та своєї особистості в цілому, вміння здійснити елементарний вибір і прийняти власне рішення, спроможність виявляти свої почуття на повну силу, здатність бачити свої позитивні і негативні якості, вже у дошкільному віці призводить до виникнення низки проблем у становленні особистості дитини на наступному етапі її розвитку.Емпірично досліджено індивідуальні особливості само ставлення старших дошкільників і визначено показники складових самоставлення (самооцінка, самоповага, прийняття себе, соціальне «Я», вольова регуляція).З’ясовано, що становлення самоставлення старших дошкільників залежить не тільки від взаємодії зі своїми батьками, а й від стилю спілкування вихователів, характеру міжособистісної взаємодії з однолітками та особливостей внутрішнього світу.