Українське селянство 19 ст. у матеріалах повітового суду: мікроісторичний вимір у контексті повсякдення

Abstract

Метою роботи було систематизоване висвітлення матеріалів архіву суду одного з найбільших повітів Київської губернії – Уманського, зокрема судових справ, фігурантами яких були селяни. Ці матеріали доповнюють уявлення про повсякдення українського селянства у 19 столітті.Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, системного підходу в аналізі історичних джерел, які використані у даній статті. Ефективними виявилися такі спеціальні історичні методи як описовий, проблемно-хронологічний, історико-системний, евристичний.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше використані матеріали судово-слідчої практики Уманського повітового суду для висвітлення такого аспекту повсякдення українського селянства як злочини та покарання. Хронологічна та тематична систематизація судових справ, фігурантами яких були селяни, показала кількісну перевагу справ про знущання над селянами, про своєрідні форми протесту селян у формі втеч від кріпосників та девіантних вчинків у дореформені роки. Невдоволення аграрною реформою 1861року створювало підґрунтя для девіантної поведінки селян у повсякденні пореформених років.Висновки. За час функціонування Уманського повітового суду (1800-1872рр.) у його архіві відклалося 1817 справ, 269 з яких є матеріалами судових проваджень за позовами селян чи притягнення їх до відповідальності. Більшість судових справ датується дореформеними роками і містять докази про соціальну напругу в селах. Однак аграрна реформа 1861року, попри позитивні аспекти, не ліквідувала причин для такої напруги і у пореформений час. У повсякденному житті селянства першої половини 19століття було знущання поміщиків, економів, управителів маєтків, що слугувало причиною втеч селян, самогубства, вчинення злочинів та девіантної поведінки в побуті. Матеріали судово-слідчої практики повітового суду свідчать, що заможні селяни зверталися до суду з приводу викупу земельних ділянок. Ліквідація кріпацтва і отримання особистої свободи селянами не зняли соціальної напруги і у повсякденному житті селянства мали місце протиправні дії як вияв розпачу, зневіри, грубості та насильства.