Соціальна робота в громаді в умовах війни

Abstract

У час війни професійна соціальна робота розширює напрями, методи і форми ро- боти, які, з одного боку, ґрунтуються на багаторічному досвіді, в тому числі між- народному, з іншого – формується феномен української соціальної роботи на за- садах морального обов’язку, взаємопідтримки, відданості кожного громадянина у поєднанні з професійною діяльністю фахівців соціальної роботи. Встановлено, що основним методом соціальної роботи є робота в громаді. Важливою ознакою соціальної роботи в громаді є стихійне поєднання благодій- ництва пересічних громадян як морального обов’язку та прагнення роботи добро із професійною діяльністю соціальних працівників. Цей досвід з точки зору фе- номелогічного підходу формується на основі українських традицій, напрацьову- ється в умовах кризи шляхом критичного мислення, екстрених рішень, ґрунтуєть- ся на людиноцентризмі, ентузіазмі, благочинності, небайдужості та патріотизмі. Визначено, що соціальна робота в громаді під час війни здійснюється на чо- тирьох рівнях: соціальна робот на рівні органів місцевого самоврядування; соці- альна робота на рівні територіальної громади; соціальна робота на рівні закладів соціальної сфери; соціальна робота на рівні жителів громад. Партнерами територіальних громад виступають громадські волонтерські ор- ганізації. Згідно Закону України «Про соціальні послуги» серед надавачів соці- альних послуг виступає недержавний сектор. І в такий тяжкий для країни час во- лонтери є окремим полком доброчинності: збирають і надають одяг, ліки, харчі для вразливих категорій населення; організовують і поселяють біженців; нада- ють допомогу військовослужбовцям і їхнім сім’ям; сприяють переміщенню по- страждалих; забезпечують усіх необхідним фронт: доставляють маскітні сітки, харчі, військовий одяг, ліки, інвентар та ін. Український досвід соціальної роботи засвідчує, що окремим суб’єктом допо- моги в умовах війни є громадяни, які самоорганізовуються у громадах, підтри- мують моральний стан вірою і справедливістю.