Особливості стайнерівської концепції перекладу в цифрову добу у закладах вищої освіти

Abstract

Стаття присвячена комплексному осмисленню філософських і теоретичних засад перекладу в контексті сучасних гуманітарних студій, що поєднують герменевтичну, поетологічну, деконструктивістську та цифрову перспективи. Метою дослідження є виявлення способів, у яких цифрові технології трансформують розуміння перекладу як процесу інтерпретації, співтворчості та міжкультурної комунікації. Переклад розглядається не лише як відтворення тексту іншою мовою, а як динамічна подія смислотворення, що поєднує людину, текст і цифрове середовище. У межах герменевтичного руху Джорджа Стайнера переклад постає як акт розуміння, у якому перекладач долає дистанцію між мовами, культурами й історичними контекстами. У цифрову добу герменевтична модель Стайнера набуває нових вимірів: інструменти корпусної лінгвістики, електронні словники, аналітичні платформи та системи гіпертекстового коментування допомагають створювати «цифрові герменевтичні простори», де процес інтерпретації стає колективним і відкритим. Таким чином, герменевтика інтегрується в цифрову гуманітаристику, поєднуючи філософію розуміння з технологічними інноваціями. У герменевтичному підході Джорджа Стайнера процес перекладу можна описати через чотири ключові стадії, які сьогодні набувають нових вимірів у цифровому середовищі та закладах вищої освіти. Ініціативна довіра (initiative trust) передбачає готовність перекладача взаємодіяти з текстом оригіналу, водночас інтегруючи цифрові ресурси: електронні корпуси, онлайн-словники та інтерактивні платформи для колективної роботи над перекладом. Ця стадія формує основу для міжкультурного та міжмовного діалогу, де здобувачі вищої освіти та науково-педагогічні працівники не лише досліджують текст, а й активно беруть участь у його інтерпретації, створюючи навчальні «цифрові герменевтичні простори». Наступна фаза – агресія або проникнення (aggression / penetration) – передбачає глибокий аналіз структури оригінального тексту, де здобувачі вищої освіти опановують методи комп’ютерної лінгвістики, застосо- вують алгоритми машинного перекладу та інструменти постредагування, щоб «проникнути» у сенс тексту та оцінити його потенціал у новому культурному середовищі. Далі відбувається інкорпорація або втілення (incorporation / embodiment), під час якої сенс оригіналу інтегрується у мову перекладу, формуючи нові смислові та стилістичні структури. У контексті університетського освітнього процесу це означає поєднання традиційних методів аналізу з цифровими технологіями: гіпертекстові коментарі, колаборативні онлайн-платформи та інтерактивні навчальні середовища сприяють колективному збагаченню перек- ладу та розширюють професійні навички здобувачів вищої освіти. Завершальна стадія – компенсація або відшкодування (compensation / restitution) – полягає у відновленні балансу між втратами та здобутками процесу перекладу, зокрема у цифровому просторі. Перекладачі та здобувачі вищої освіти оцінюють, як технології впливають на смисл оригіналу, коригують автоматизовані результати та створюють нові знання, що збагачують як текст, так і академічну спільноту. Разом ці чотири стадії демонструють, як герменевтична модель Стайнера може інтегруватися у сучасну вищу освіту в цифрову добу, поєднуючи інтерпретацію, технології та етичну відповідальність.