Київська єпархія у контексті трансформацій політико-правового статусу Православної Церкви в Україні у 1920-1930-ті рр.

Abstract

У статті охарактеризовано становище Київської єпархії міжвоєнного періоду як церковної адміністративно-територіальної одиниці РПЦ. Досліджено наслідки запровадження радянського антицерковного законодавства та атеїзації суспільства, що підірвали соціальну та економічну базу Православної Церкви в Україні, зламали сформовані століттями державнo-церковні відносини. Введення радянською владою обмеження прав віруючих громадян і релігійних організацій позбавило Церкву впливу на суспільне життя в країні, легалізувало секуляризаційний характер політики держави. Відсутність діалогу з духовенством у перші роки радянського режиму стало однією із причин загострення протиріч у відносинах Православної Церкви і держави. Кампанії з ліквідація святих мощів, вилучення церковних цінностей, створення організацій з антирелігійної пропаганди, переслідування релігійних об’єднань, закриття храмів, перепрофілювання або руйнація культових споруд, ініціювання репресій проти священиків, позбавлення їх виборчих прав внесли розкол у релігійне середовище, мали деструктивний вплив на культуру і самобутність українського народу, свідомість і духовність суспільства. Ідея швидкого перевтілення країни в атеїстичне суспільство виправдовувала жорстокість щодо священиків, єпископів та служителів культу різних конфесій.