Розвиток національних систем спеціальної освіти в другій половині XX століття

Abstract

Стаття присвячена загальним тенденціям розвитку національних систем спеціальної освіти в другій половині XX століття. У новому соціокультурному контексті другої половини ХХ століття, основоположними характеристиками якого були економічне зростання і ліберально-демократичні зміни, пильна увага з боку різних держав і урядів приділялася проблемам освіти дітей з особливими потребами. В цей період відбувається удосконалення законодавчих основ спеціальної освіти, диференціація типів шкіл і видів навчання. Необхідно відмітити, що в ранніх ініціативах, спрямованих на забезпечення освіти для всіх, задоволення спеціальних (особливих) потреб розглядалося як символічний принцип. Сьогодення світової освітньої практики відзначається заміною терміну «інтеграція» поняттям «інклюзія», тобто переходом від системи, яка передбачає адаптацію дитини до вимог освіти, до адаптації самої системи до потреб дитини. Визнання пріоритету потреб, а не факту існування певних порушень у дітей з особливими освітніми потребами, закладають підвалини нової, інклюзивної парадигми сучасної освіти.