Морфологічні засоби персвазії в пастирських посланнях Андрея Шептицького

Abstract

У статті описано морфологічні засоби реалізації персвазії в пастирських посланнях Андрея Шептицького. Специфіка комунікативної ситуації в проповідницькому дискурсі має ієрархічний характер. Нерівність зумовлена різним соціальним статусом учасників спілкування. Із прагматичною настановою в посланнях ужито особові, присвійні, означальні займенники. Вони забезпечують створення атмосфери рівності з адресатами, сприяють усвідомленню всіх вірян як єдиної спільноти або ж посилюють нерівність статусу учасників спілкування, виключають із комунікування «супротивників». Морфологічні ресурси мови забезпечують волюнтативний характер проповідницького тексту. Щоб вплинути на поведінку адресата, автор використовує імперативні форми дієслів. Кожна з особових форм дієслова виконує різні прагматичні функції. Використовуючи дієслова в першій особі множини, проповідник ототожнює себе з вірянами, налагоджує тісний контакт з адресатами, що веде до нівеляції вищої позиції мовця стосовно адресатів. У текстах пастирських послань виразником персвазійності часто слугують дієслова, ужиті у формі другої особи множини наказового способу. Такі вислови набувають посиленої імперативності, за їх допомогою проповідник висловлює накази, прохання, застереження, прагне домогтися неухильного виконання своїх настанов.