Розвиток емпатії у дітей засобами художньої літератури

Abstract

У статті з’ясовано, що емпатія – це розглядання ситуації з погляду співрозмовника, розуміння його емоційного стану, здатність емоційно реагувати на неблагополуччя іншої людини, прагнення полегшити або поділити її стан. Визначено, що моральна вихованість неминуче орієнтується на здатність людини співпереживати, співчувати, сприяти іншій людині. Як обов’язкова вимога до виховання моральних стосунків дітей розглядається розвиток їх соціальної орієнтації, емпатії. З’ясовано, що емпатія, є найважливішим чинником формування допомагаючої поведінки.Встановлено, що емпатійність виявляється у терпимості до вираження емоцій іншими людьми; намаганні зрозуміти внутрішній світ співрозмовника; готовності адаптувати своє сприймання конкретної ситуації до сприймання її іншою людиною для кращого розуміння того, що знею відбувається. Узагальнено, що виховання через художню літературу призводить до значних змін емоцій, почуттів дитини, що сприяє виникненню в дитини живого відгуку на різні події життя, перебудовує її суб’єктивний світ.Зокрема, обґрунтовано, що казка, є тим прекрасним інструментом, який може оживити емоції та почуття дітей. У старшомудошкільному віці є потреба в емпатичному відчутті через бурхливий розвиток комунікативних взаємин. Саме через казку можна впливати на почуттєву сферу і давати дітям необхідні надбання та навички. Встановлено, що з п’яти років у дітей починається інтенсивний розвиток почуттєвої сфери і саме казка, є тим прекрасним інструментом, який може оживити їхні емоції та почуття. У старшому дошкільномувіці є потреба в емпатичному відчутті через бурхливий розвиток комунікативних взаємин. Саме через казку можна впливати на почуттєву сферу і давати дітям ті надбання та навички, у яких є потреба, проте ще нема фізіологічної та вікової готовності.