Обґрунтування необхідності регулювання соціально-трудових відносин в умовах війни

Abstract

В статті аналізується сучасний стан соціально-трудових відносин та визначається необхідність їх регулювання в умовах війни, що триває на теренах України. Обґрунтовуються фактори, які впливають на здійснення ефективної соціальної політики в галузі трудових відносин. В статті зазначається, що соціально-трудові відносини – це відносини між робітником, роботодавцем та державою, спрямовані на задоволення соціальних потреб кожного з учасників цих відносин в процесі використання праці та її результатів. Вони є основою, соціальним і економічним фундаментом будь-якої економічної системи, «серцевиною» усього комплексу суспільних відносин, оскільки від їх характеру та досконалості безпосередньо залежать якість трудового життя, соціально-трудових відносин у суспільстві, продуктивність праці і, зрештою, соціально-економічний прогрес. В статті наголошується, що в умовах війни, яка на даний час триває, та запровадження Президентом України воєнного стану важливо повернутися до вивчення проблеми регулювання соціально-трудових відносин та окреслити основні особливості використання трудових ресурсів під час війни, визначити способи підвищення ефективності праці та її продуктивності, реального стану зайнятості та безробіття тощо. В статті зазначається, що норми трудового законодавства, що успішно діяли у довоєнний період, зазнають змін у відповідності із реаліями сьогодення. Так, відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. В статті наголошується, що важливим елементом управління соціально-трудовими відносинами є укладання трудових договорів між роботодавцями і працівниками. Режим воєнного стану спонукає роботодавців укладати трудові договори, перш за все, з урахуванням таких вимог: необхідність оперативного залучення до виконання робіт нових виконавців, ліквідація дефіциту кадрів, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників через евакуацію і міграція як в відносно безпечні регіони України, так і за кордон, а також втрата працездатності частини учасників бойових дій.