Особливості організації та функціонування кооперації у зернопродуктовому підкомплексі та її роль у формуванні та розподілі доданої вартості

Abstract

Ефективність функціонування підприємств та галузей зернопродуктового підкомплексу багато у чому залежить від способу формування економічних зв’язків всередині цієї структури. Аналізуючи стан справ у вітчизняному зерновиробництві, можна констатувати, що останніми роками переважну більшість зерна сільськогосподарські підприємства, у тому числі і фермерські господарства, реалізують за іншими каналами реалізації, тобто посередникам. Це свідчить про те, що сільськогосподарські підприємства у даній частці продукції не контролюють подальше проходження її по ланцюгу переробки або подальшого перепродажу та не беруть участь у розподілі створюваної тут доданої вартості. Кооперативних рух в Україні не має можливості в повній мірі розвиватися, незважаючи на те, що усі форми власності в нашій країні мають рівні права. Проте ефективність сільськогосподарського виробництва у виробничих кооперативах, особливо в рослинництві, тримає одну із кращих позицій. Серед діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів майже половина – це багатофункціональні, друге місце за кількістю займають заготівельно-збутові, а найменше – переробні та постачальницькі кооперативи. Для отримання більшої доданої вартості у зернопродуктовому підкомплексі важливо залучати якомога більше підприємств, особистих селянських господарств та господарств населення у процеси як вертикальної кооперації, так і кооперування виробництва. Однак держава не надає достатньої фінансової та юридичної підтримки у створенні кооперативних об’єднань та не має цільової довгострокової програми розвитку кооперації. Поєднання вертикальної й горизонтальної кооперації та створення і ефективне функціонування як виробничих, так і сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів відкриє можливості для одержання максимальної величини доданої вартості у зернопродуктовому підкомплексі.