ІРОНІЯ ЯК КОНВЕНЦІЯ

Abstract

У статті розглядаються особливості іронії як системної мовленнєвої дії, що базується на певній сукупності знань про іронічний тип спілкування. Дається визначення поняття іронічної конвенції, – зведення правил, що регулюють та описують діяльність комунікантів зі створення, передачі та сприйняття іронічного смислу, спрямовану на вирішення низки комунікативних завдань. Висловлюється думка про те, що порушення прагматичних правил є єдиним постійним маркером іронічного наміру. У разі недотримання правил іронічної гри можуть виникати різні типи іронічних невдач, або збоїв. Їх причиною можуть бути небажання або невміння комунікантів брати участь у грі, навмисні чи ненавмисні помилки її учасників. Наприклад, адресат іронії може принципово відмовитись від участі в іронічному спілкуванні, а її автор може ігнорувати обмеження соціального характеру, що накладаються на використання іронії залежно від теми розмови та статусу комунікантів. Однією з типових причин збою в іронічній грі є нездатність адресата сприймати іронію, пов’язана з його обмеженістю та невмінням користуватися іронічною технікою. До іронічних помилок призводить і недостатність контекстуальних і фонових знань адресата. Крім того, перешкодами для успішного ходу іронічної гри можуть бути неуважність або хвилювання адресата, несподіваність іронії за тих чи інших обставин, а також складність застосованого іронічного коду. Зловживанням правилами іронічної гри є навмисна відмова адресата від участі в іронічному спілкуванні через його небажання вступати в конфлікт, розвивати порушену тему, а також унаслідок невпевненості у своїй здатності вести іронічну гру на рівних. Діалог, що складається з низки іронічних реплік, є найяскравішим видом іронічної гри і найкращим прикладом дотримання правил, що утворюють іронічну конвенцію, оскільки у ньому непрямими засобами зв’язку ефективно користуються усі учасники взаємодії.