Фокус осмислення сутності образотворчої підготовки сучасного митця з позиції парадигмальної методології

Abstract

Образотворчій підготовці сучасного митця властива поліпарадигмальність. У її локусі різні концептуальні моделі арт-педагогічного процесу, що, взаємно впливаючи одна на одну, формують дві провідні парадигмальні конфігурації - загальну (стосується будь-якого мистецького фаху: дизайнера, графіка, живописця, скульптора, декоратора, реставратора, фотохудожника і вчителя образотворчого мистецтва) та профільну образотворчу підготовку, спрямовану на специфіку конкретної спеціалізації. Перша з них охоплює важливі теоретичні і методичні здобутки щодо опанування майбутніми митцями художньо-академічної грамоти, формування їхньої творчої компетентності і майстерності. Друга передбачає проекцію загальної методології студіювання фахових дисциплін на площину особливостей образотворення у певній мистецькій галузі, наприклад, дизайнерам чи архітекторам виправдано пропонується вивчати конструктивний аспект рисунку; декораторам - його стилістичні характеристики; скульпторам - формотворні властивості. Саме через це в мистецько-освітньому процесі закладів вищої освіти найчастіше спостерігається інтеграція різних парадигм образотворчої підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей. Але в будь-якому разі панівною є академічна парадигмальна методологія, оскільки вона грунтується на вивірених науково-теоретичних та практичних засадах навчання реалістичного зображення з натури широкого спектру предметів і явищ дійсності.