ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ВИРОБНИКІВ ОВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ЗАСАДАХ МАРКЕТИНГУ

Abstract

Вступ. Попри наявність потенціалу розвитку галузі овочівництва характерна низка системних проблем, зумовлених домінуванням серед товаровиробників господарств населення та недосконалістю логістичної інфраструктури. Низький рівень концентрації виробництва унеможливлює впровадження сучасних технологій, негативно позначається на якості продукції та послаблює позиції виробників у маркетингових каналах збуту, що посилює залежність від посередників і переробників. Деструктивний вплив на галузь посилився внаслідок військових дій. За таких умов функціонування ефективним інструментом адаптації виступає впровадження системного маркетингового підходу в управління підприємствами, що сприятиме підвищенню їх гнучкості та здатності діяти в умовах ринкової турбулентності. Мета. Розробка теоретичних положень та обґрунтування практичних рекомендацій спрямованих на забезпечення розвитку виробників овочевої продукції на засадах маркетингу із врахуванням умов середовища функціонування сформованого під впливом війни. Матеріали і методи. Інформаційним базисом проведеного дослідження є напрацювання наукової спільноти та практиків, що стосуються досліджуваної проблеми, офіційні матеріали Державної служби статистики України, результати власних спостережень і розвідок авторів, експертні висновки. Досягнення поставленої в дослідженні мети забезпечувалося шляхом застосування комплексу загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема : наукової абстракції, теоретичного узагальнення, індуктивного, дедуктивного, PEST- та SWOT-аналізу, абстрактно-логічного. Результати. Ринок овочевої продукції в Україні має внутрішню орієнтацію та є стратегічним елементом продовольчої безпеки держави. Сучасний етап його розвитку і функціонування відзначається впливом несприятливих факторів середовища, низьким рівнем маркетингової зрілості і концентрації виробництва у більшості виробників, обмеженою кооперацією та слабкою інтеграцією в ефективні канали збуту. При цьому лише великі спеціалізовані компанії демонструють системне застосування маркетингових стратегій, орієнтованих на формування бренду, забезпечення якості, сертифікацію продукції та розвиток партнерських відносин. Водночас наявні можливості – розвиток кооперації, впровадження європейських стандартів, розширення експортної географії, державна й міжнародна підтримка – створюють потенціал для якісного зростання товаровиробників через модернізацію збутових систем і переорієнтацію на потреби кінцевого споживача. З огляду на це, підприємствам овочевого сегмента доцільно трансформувати маркетинг із допоміжної функції у стратегічний механізм управління. Пріоритетними напрямами мають стати підвищення маркетингової компетентності менеджменту, розвиток кооперації для зміцнення переговорної позиції, впровадження інтегрованих маркетингових комунікацій у B2B та B2C-сегментах, а також перехід до бренд-орієнтованої ринкової моделі, заснованої на довірі, репутації та довгостроковій лояльності споживачів. Перспективи. Подальші дослідження полягатимуть в поглибленні теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування і рівня конкурентоспроможності суб’єктів овочевого виробництва шляхом удосконалення механізмів їх маркетингової діяльності.