КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Abstract

У статті визначено актуальність означеної проблеми, проаналізовано Стратегію розвитку вищої освіти та Професійний стандарт на групу професій «Викладачі закладів вищої освіти», окреслено сутність поняття комунікативна компетентність викладача закладу вищої освіти, обгрунтовано завдання комунікативної компетентності. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури нами було визначено групи комунікативних умінь: уміння доцільно організовувати педагогічне спілкування і керувати ним; уміння стимулювати спілкування; уміння педагогічно доцільно організовувати обмін організацією; уміння ефективно використовувати засоби вербальної та невербальної комунікації; педагогічна техніка. Зазначені уміння дозволять викладачеві успішно вступати у різного роду (вербальні та невербальні, усні й письмові) контакти для вирішення комунікативних задач. Згідно Професійного стандарту на групу професій «Викладачі закладів вищої освіти» комунікативна компетентність є однією з-поміж інших компетентностей, що дозволяє сформувати його сучасним, мобільним, креативним. Встановлено, що комунікативна компетентність має певні складові: комунікабельність (встановлення й підтримування контактів з людьми), володіння необхідною інформацією, вміння оперувати інформацією, партнерська взаємодія. Комунікативна компетентність реалізується через наступні функції: управлінську (пов’язана з успішністю функціонування певної організації); інформативну (пов’язана з обміном інформації); емотивну (пов’язана з емоційним переживанням); фатичну (пов’язана зі встановленням контактів).