Вплив позакореневого підживлення мікроелементами на засвоєння азоту кукурудзою на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України

Loading...
Thumbnail Image

Date

Journal Title

Journal ISSN

Volume Title

Publisher

DOI

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 201 «Агрономія» (20 – Аграрні науки та продовольство). – Уманський національний університет, Умань, 2026. У дисертації визначено формування показників продуктивності кукурудзи за різних видів і доз добрив, позакореневого підживлення мікродобривом з урахуванням сучасних змін погодних умов. Встановлено параметри господарського, відносного винесення мінеральних елементів живлення, баланс основних елементів живлення за різного удобрення та погодних умов. Визначено формування показників продуктивності кукурудзи за різних способів внесення добрив у чотирипільній сівозміні з урахуванням сучасних змін погодних умов. Визначено SPAD-індекс, рівень стресового стану та азотно-флавоноїдний індекс за допомогою портативних приладів у польових умовах. Підтверджено достовірний вплив основного внесення добрив і позакореневого підживлення препаратом Брексіл™ Мікс на параметри фізіологічного стану рослин. Встановлено параметри господарського, відносного винесення елементів живлення (азот, фосфор, калій, магній, сірка, манган, цинк) та баланс основних елементів живлення в ґрунті. Висота рослин кукурудзи найбільше змінювалась від застосування добрив, ніж від позакореневого підживлення мікродобривами. Так, на ділянках без добрив висота рослин була 266–290 см і зростала до 271–297 см на азотних системах удобрення залежно від року проведення дослідження. Застосування повного мінерального добрива підвищувало рослини кукурудзи до 281–302 см. Найменше на цей показник впливало застосування фосфорних і калійних добрив. Застосування добрив з азотною складовою достовірно підвищувало вміст хлорофілу в листках кукурудзи упродовж усіх років досліджень. У середньому за три роки досліджень вміст хлорофілу зростав від 45,0 до 52,3 % залежно від варіанту досліду або на 16 % без застосування позакореневого підживлення. Застосування препарату Брексіл™ Мікс 1,5 кг/га підвищувало вміст хлорофілу до 45,6–54,4 % або на 1–3 % порівняно з ділянками без позакореневого підживлення. За умови дворазового застосування цього препарату цей показник зростав до 46,3–53,9 % або на 2–3 % порівняно з ділянками без позакореневого підживлення, проте був на рівні ділянок з одноразовим застосуванням Брексіл™ Мікс 1,5 кг/га. Рівень стресу рослин мало змінювався порівняно з ділянками, де застосовували добрива. Крім цього, цей показник був майже на однаковому рівні впродовж років досліджень. Достовірно зростав азотно-флавоноїдний індекс листків кукурудзи за внесення добрив з азотною складовою та позакореневими підживленнями. Так, на тлі внесення лише повного мінерального добрива азотно-флавоноїдний індекс зростав до 1,90–2,17 од. п. або на 28–46 % порівняно з контрольним варіантом. Одноразове позакореневе підживлення забезпечувало формування азотно-флавоноїдного індексу до 2,00–2,53 од. п. проти 1,59 од. п. на контролі. За умови дворазового позакореневого підживлення азотно-флавоноїдний індекс зростав від 1,61 до 2,35–2,68 од. п. Урожайність зерна кукурудзи найбільше збільшувалась від застосування повного мінерального добрива. Так, у середньому за три роки досліджень урожайність підвищувалась від 11,60 до 14,30–15,83 т/га без позакореневого підживлення або на 26–36 %. При цьому на фосфорно-калійній системі врожайність збільшувалась до 14,04 т/га або на 4 % порівняно з контролем. Застосування повного мінерального добрива збільшувало врожайність на 1–5 % порівняно з азотними системами удобрення. Застосування препарату Брексіл™ Мікс одноразово та дворазово достовірно не збільшувало врожайності зерна кукурудзи. Так, урожайність збільшувалась до 11,75–16,10 т/га залежно від варіанту досліду або на 1–2 % порівняно з ділянками без позакореневого підживлення. При цьому описана тенденція зберігалась упродовж років проведення досліджень. Вміст білка в зерні найбільше зростав від застосування азотних добрив. Так, вміст білка зростав від 6,7 до 8,2–9,0 % за внесення повного мінерального добрива. При цьому на фосфорно-калійній системі вміст білка був на рівні 6,5 %. Вміст білка коливався за роки проведення досліджень. У 2024 р. цей показник змінювався від 6,3 до 10,2 %, у 2023 р. – від 7,4 до 9,4, а в 2025 р. – від 6,5 до 7,5 % залежно від варіанту досліду. Необхідно відзначити, що позакореневі підживлення препаратом Брексіл™ Мікс не впливали на вміст білка в зерні кукурудзи упродовж усіх років досліджень. Вміст азоту в зерні кукурудзи становить 1,02–1,23 %, калію – 0,28–0,36, фосфору – 0,18–0,24 %, магнію – 1110–1210 мг/кг, сірки – 903–851, мангану – 4,8–5,3, цинку – 11,0–13,6 мг/кг залежно від погодних умов на неудобрених ділянках. За внесення мінеральних добрив із азотною складовою ці показники становили відповідно – азоту – 1,18–1,70 %, калію – 0,28–0,33, фосфору – 0,18–0,23 %, магнію – 1080–1140 мг/кг, сірки – 1087–1296, мангану – 4,1–6,7, цинку – 10,2–13,1 мг/кг. Вміст азоту в стеблах кукурудзи становить 0,23–0,27 %, калію – 1,13–1,18, фосфору – 0,11–0,14 %, магнію – 1352–1498 мг/кг, сірки – 201–225, мангану – 24,3–28,6, цинку – 4,2–5,1 мг/кг залежно від погодних умов на неудобрених ділянках. За внесення мінеральних добрив із азотною складовою ці показники становили відповідно – азоту – 0,50–0,91 %, калію – 1,19–2,02, фосфору – 0,11–0,17 %, магнію – 2556–2941 мг/кг, сірки – 528–966, мангану – 31,5–59,1, цинку – 4,5–5,5 мг/кг. Проведені дослідження показали, що особливості накопичення, розподілу та господарського винесення елементів живлення кукурудзою визначалися насамперед системою основного мінерального удобрення, погодними умовами року та характером взаємодії між окремими елементами. Позакореневе застосування Брексіл™ Мікс виконувало переважно коригувальну функцію, а його ефективність залежала від фонового забезпечення рослин елементами живлення. Вплив препарату був більш вираженим для магнію, цинку та мангану, менш стабільним – для калію, фосфору й сірки, і мінімальним щодо концентрації азоту в зерні. Азотне живлення було визначальним чинником формування вмісту азоту та сірки, а також значною мірою впливало на накопичення магнію, цинку й мангану у вегетативній масі. Підвищення дози азоту до N160 збільшувало врожайність і біомасу рослин, унаслідок чого зростало господарське винесення більшості досліджуваних елементів навіть без їх безпосереднього внесення. Це свідчить про посилене використання ґрунтових запасів поживних речовин за інтенсивного азотного живлення та необхідність збалансованого удобрення. Повне мінеральне удобрення N160P60K110 переважно забезпечувало найвище загальне господарське винесення азоту, калію, фосфору, магнію та сірки. Такий результат був зумовлений поєднанням вищої продуктивності посіву, значної маси стебел і кращого забезпечення рослин основними елементами живлення. Водночас максимальні концентрації окремих мікроелементів не завжди формувалися на повному NPK-фоні, що вказує на складні синергічні й антагоністичні взаємодії між елементами та на можливий ефект розбавлення за зростання врожаю. Розподіл елементів між зерном і стеблами мав чіткі видові особливості. Азот, фосфор, сірка та цинк у більшій концентрації накопичувалися в зерні, хоча за високого рівня живлення частка їх винесення стеблами істотно зростала. Калій, магній і манган переважно зосереджувалися у вегетативній масі. Особливо виразним це було для калію та мангану, господарське винесення яких стеблами у декілька разів перевищувало винесення зерном. Отже, спосіб використання побічної продукції є важливим чинником балансу елементів у системі удобрення кукурудзи. Залишення стебел на полі мало найбільше значення для повернення калію, магнію та мангану, оскільки основна частина цих елементів накопичувалася у вегетативній масі. За збирання лише зерна внесення K55–K110 і P60– P60 забезпечувало додатний баланс калію та фосфору. На фонах без відповідних добрив баланс залишався від’ємним, а підвищення рівня азотного живлення посилювало дефіцит унаслідок інтенсивнішого використання ґрунтових запасів. Баланс азоту був від’ємним у всіх досліджуваних варіантах, що вказує на значне винесення азоту врожаєм і необхідність урахування всіх джерел його надходження та втрат у системі удобрення. Позакореневе застосування Брексіл™ Мікс неоднаково впливало на досліджувані елементи. Для азоту чіткої сталої зміни концентрації в зерні не встановлено. Для калію та фосфору препарат переважно підвищував уміст у зерні й господарське винесення, однак дворазове застосування не завжди мало перевагу над одноразовим. Найвиразніший і найпослідовніший ефект спостерігався для магнію та мангану, особливо щодо їх накопичення у стеблах і загального винесення. Для сірки реакція залежала від азотного фону, а для цинку була найбільш контрастною: на контролі, азотних і фосфорно-калійному фонах уміст цинку в зерні зростав, тоді як на комплексних NPK-фонах переважно знижувався. Дворазове застосування Брексіл™ Мікс найчастіше перевищувало одноразове за показниками накопичення магнію, цинку та мангану у стеблах і за їх загальним господарським винесенням. Для макроелементів така перевага була менш стабільною й залежала від року та фону мінерального живлення. Отже, збільшення кратності позакореневого підживлення не можна розглядати як універсальний чинник підвищення засвоєння всіх елементів; його доцільність має визначатися вихідним рівнем мінерального живлення та цільовим елементом. Відмінності показників за роками досліджень підтвердили істотну роль погодних умов у доступності елементів, їх поглинанні, перерозподілі між органами та винесенні врожаєм. Найбільші відмінності між роками спостерігалися для вмісту калію, магнію, цинку та мангану, а також для господарського винесення елементів стебловою масою. Це свідчить про необхідність оцінювати ефективність систем удобрення не за одним роком, а за багаторічними результатами. Отже, найвищий рівень використання більшості елементів у формуванні врожаю забезпечувався за достатнього азотного живлення та збалансованого забезпечення рослин фосфором і калієм. Позакореневе застосування Брексіл™ Мікс доповнювало основну систему удобрення, але не замінювало її. Для підтримання родючості ґрунту та стабільного мінерального живлення кукурудзи необхідно узгоджувати дози основних добрив із фактичним винесенням елементів, повертати стеблову масу в ґрунт і враховувати специфічну реакцію макро- та мікроелементів на фон живлення й погодні умови. В умовах Правобережного Лісостепу на чорноземі опідзоленому для отримання високого врожаю зерна кукурудзи з урахуванням економічної ефективності та балансу основних елементів живлення в ґрунті застосовувати N80P30K55 з позакореневим підживленням препаратом Брексіл™ Мікс 1,5 кг/га. В агротехнології кукурудзи для отримання найбільшого прибутку можливе тимчасове застосування N160 без позакореневого підживлення за умови залишення стеблиння на полі та вирощування після пшениці озимої в чотирипільній сівозміні. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in Specialty 201 "Agronomy" (20 – Agricultural Sciences and Food). – Uman National University, Uman, 2026. The dissertation examines the formation of maize productivity indicators under various fertilizer types and rates, as well as foliar micronutrient application, taking into account contemporary changes in weather conditions. Parameters for the economic and relative removal of mineral nutrients, along with the balance of major nutrients under different fertilization regimes and weather conditions, were established. The study determined maize productivity indicators associated with various fertilizer application methods within a four-field crop rotation, considering current weather fluctuations. Field measurements using portable devices were conducted to determine the SPAD index, stress level, and nitrogen-flavonoid index. A significant effect of basal fertilizer application and foliar treatment with Brexil™ Mix on plant physiological status parameters was confirmed. Parameters for the economic and relative removal of nutrients (nitrogen, phosphorus, potassium, magnesium, sulfur, manganese, zinc) and the soil balance of major nutrients were established. Maize plant height was influenced more significantly by fertilizer application than by foliar micronutrient fertilization. Specifically, on unfertilized plots, plant height ranged from 266 to 290 cm, increasing to 271–297 cm with nitrogen-based fertilization systems, depending on the study year. The application of complete mineral fertilizer resulted in taller corn plants, reaching 281–302 cm. The application of phosphorus and potassium fertilizers had the least impact on this parameter. The application of nitrogen-containing fertilizers resulted in a statistically significant increase in chlorophyll content in maize leaves throughout the study period. On average over the three years of research, chlorophyll content ranged from 45.0 % to 52.3 % depending on the treatment variant, representing a 16 % increase compared to plots receiving no foliar feeding. Application of Brexil™ Mix at 1.5 kg/ha raised chlorophyll content to 45.6–54.4 % (an increase of 1–3 % compared to plots without foliar feeding). With two applications of this product, the value rose to 46.3–53.9 % (an increase of 2–3 % compared to plots without foliar feeding), though it remained comparable to the level observed with a single application of Brexil™ Mix at 1.5 kg/ha. Plant stress levels showed little variation compared to plots treated with fertilizers; furthermore, this indicator remained relatively stable throughout the years of the study. The nitrogen-flavonoid index of maize leaves increased significantly with the application of nitrogen-containing fertilizers and foliar feeding. Specifically, with the application of a complete mineral fertilizer alone, the nitrogen-flavonoid index rose to 1.90–2.17 units (an increase of 28–46 % compared to the control). A single foliar application resulted in a nitrogen-flavonoid index of 2.00–2.53 units, compared to 1.59 units in the control. With two foliar applications, the nitrogen-flavonoid index increased from 1.61 to 2.35–2.68 units. Corn grain yield showed the greatest increase with the application of complete mineral fertilizer. Specifically, the average yield over the three-year study period rose from 11.60 t/ha to 14.30–15.83 t/ha (an increase of 26–36 %) compared to the variant without foliar feeding. Meanwhile, under the phosphorus-potassium fertilization system, the yield increased to 14.04 t/ha, or by 4 % relative to the control. The use of complete mineral fertilizer resulted in a 1–5 % higher yield compared to nitrogen-only fertilization systems. One-time and two-time applications of Brexil™ Mix did not result in a statistically significant increase in maize grain yield. Yields ranged from 11.75 to 16.10 t/ha depending on the experimental treatment, representing a 1–2 % increase compared to plots that did not receive foliar feeding; this trend persisted throughout the years of the study. Grain protein content increased most significantly with the application of nitrogen fertilizers, rising from 6.7 % to 8.2–9.0 % with the application of complete mineral fertilizer, whereas it remained at 6.5 % under the phosphorus-potassium fertilization regime. Protein content fluctuated across the study years: it ranged from 6.3 % to 10.2 % in 2024, 7.4 % to 9.4 % in 2023, and 6.5 % to 7.5 % in 2025, depending on the experimental treatment. It should be noted that foliar applications of Brexil™ Mix had no effect on maize grain protein content throughout the study period. On unfertilized plots, nutrient content in maize grain varied according to weather conditions: nitrogen 1.02–1.23 %, potassium 0.28–0.36 %, phosphorus 0.18–0.24 %, magnesium 1110–1210 mg/kg, sulfur 903–851 mg/kg, manganese 4.8–5.3 mg/kg, and zinc 11.0–13.6 mg/kg. With the application of nitrogen-containing mineral fertilizers, these values were as follows: nitrogen 1.18–1.70 %, potassium 0.28–0.33 %, phosphorus 0.18–0.23 %, magnesium 1080–1140 mg/kg, sulfur 1087–1296 mg/kg, manganese 4.1–6.7 mg/kg, and zinc 10.2–13.1 mg/kg. In unfertilized plots, the content in corn stalks—varying according to weather conditions—was: nitrogen 0.23–0.27 %, potassium 1.13–1.18 %, phosphorus 0.11–0.14 %, magnesium 1352–1498 mg/kg, sulfur 201–225 mg/kg, manganese 24.3–28.6 mg/kg, and zinc 4.2–5.1 mg/kg. With the application of nitrogen-containing mineral fertilizers, these values were: nitrogen 0.50–0.91 %, potassium 1.19–2.02 %, phosphorus 0.11–0.17 %, magnesium 2556–2941 mg/kg, sulfur 528–966 mg/kg, manganese 31.5–59.1 mg/kg, and zinc 4.5–5.5 mg/kg. Research has shown that the patterns of nutrient accumulation, distribution, and crop uptake in maize were primarily determined by the basal mineral fertilization system, weather conditions during the growing season, and the nature of interactions between individual elements. Foliar application of Brexil™ Mix served a primarily corrective function, with its effectiveness depending on the baseline nutrient supply available to the plants. The product’s impact was most pronounced regarding magnesium, zinc, and manganese; less consistent for potassium, phosphorus, and sulfur; and minimal regarding nitrogen concentration in the grain. Nitrogen nutrition was the decisive factor determining nitrogen and sulfur content and significantly influenced the accumulation of magnesium, zinc, and manganese in the vegetative biomass. Increasing the nitrogen rate to N160 boosted crop yield and plant biomass, thereby increasing the crop uptake of most studied elements, even without their direct application. This indicates increased utilization of soil nutrient reserves under intensive nitrogen nutrition and highlights the need for balanced fertilization. The complete mineral fertilizer regimen (N160P60K110) generally resulted in the highest total crop uptake of nitrogen, potassium, phosphorus, magnesium, and sulfur. This outcome was driven by a combination of higher crop productivity, substantial stalk mass, and improved plant access to essential nutrients. At the same time, maximum concentrations of certain trace elements did not always occur under full NPK fertilization; this indicates complex synergistic and antagonistic interactions between elements, as well as a possible dilution effect associated with increased crop yield. The distribution of elements between the grain and the stalks exhibited distinct species-specific characteristics. Nitrogen, phosphorus, sulfur, and zinc accumulated at higher concentrations in the grain, although the proportion of these elements removed by the stalks increased significantly at high nutrient levels. Potassium, magnesium, and manganese were concentrated primarily in the vegetative mass. This pattern was particularly pronounced for potassium and manganese, where the amount removed by the stalks was several times greater than that removed by the grain. Consequently, the method of utilizing crop residues is a crucial factor in the nutrient balance of maize fertilization systems. Leaving stalks in the field was most significant for the return of potassium, magnesium, and manganese, as the bulk of these elements accumulated in the vegetative mass. When harvesting only the grain, the application of K55–K110 and P60 ensured a positive potassium and phosphorus balance. In treatments without the corresponding fertilizers, the balance remained negative, and increasing nitrogen nutrition levels exacerbated the deficit due to more intensive depletion of soil reserves. The nitrogen balance was negative across all studied variants, indicating significant nitrogen removal by the crop and the need to account for all input and loss sources within the fertilization system. Foliar application of Brexil™ Mix had varying effects on the elements studied. No clear, consistent change in grain nitrogen concentration was established. For potassium and phosphorus, the product generally increased grain content and total crop removal, although two applications did not always outperform a single application. The most pronounced and consistent effects were observed for magnesium and manganese, particularly regarding their accumulation in stalks and total removal. The response for sulfur depended on the nitrogen background, while the response for zinc was the most contrasting: zinc content in the grain increased in the control, nitrogen-only, and phosphorus-potassium treatments, whereas it generally decreased in the complex NPK treatments. Two applications of Brexil™ Mix most frequently outperformed a single application in terms of magnesium, zinc, and manganese accumulation in stalks and their total crop removal. For macronutrients, this advantage was less consistent and depended on the year and the mineral nutrition background. Thus, increasing the frequency of foliar applications cannot be viewed as a universal factor for enhancing the uptake of all elements; its advisability must be determined by the initial level of mineral nutrition and the specific element in question. Variations in indicators across the study years confirmed the significant role of weather conditions in nutrient availability, uptake, redistribution among plant organs, and removal by the crop. The greatest year-to-year differences were observed in the content of potassium, magnesium, zinc, and manganese, as well as in the removal of nutrients via stalk biomass. This highlights the need to evaluate the effectiveness of fertilization systems based on multi-year results rather than a single year. Thus, the highest level of nutrient utilization for crop formation was achieved with adequate nitrogen nutrition and a balanced supply of phosphorus and potassium. Foliar application of Brexil™ Mix complemented the primary fertilization system but did not replace it. To maintain soil fertility and ensure stable mineral nutrition for maize, it is necessary to align base fertilizer rates with actual nutrient removal, return stalk biomass to the soil, and account for the specific responses of macro- and micro-nutrients to the nutritional background and weather conditions. In the Right-Bank Forest-Steppe zone, on podzolized chernozem soil, achieving high maize grain yields while considering economic efficiency and the balance of key soil nutrients is best accomplished by applying N80P30K55 combined with a foliar application of Brexil™ Mix at a rate of 1.5 kg/ha. To maximize profit in maize production, it is feasible to apply N160 without foliar feeding, provided that stalk residues are left in the field and the crop follows winter wheat in a four-field crop rotation.

Description

Citation

Endorsement

Review

Supplemented By

Referenced By

Електронне сховище

Інституційний репозитарій для збереження, систематизації та відкритого доступу до наукових, навчальних і методичних матеріалів університету.

Контакти

Умань, Черкаська область, Україна

[email protected]