Суб’єкти «точки зору» у французькому наративному тексті

Abstract

Стаття присвячена лінгвістичному аналізу моделювання поняття «точка зору» у французькому наративному тексті. Зʼясовано, що роль субʼєкта «точки зору» може виконувати оповідач (експліцитний субʼєкт), персонаж спільно з оповідачем (імпліцитний субʼєкт) і читач. Установлено особливості французького наративного дискурсу оповідача, який вважається канонічним: може бути персоніфікованим або позатекстовим; розповідь ведеться від першої або третьої особи; здебільшого виражається займенниковими формами «je», «il», рідше «tu», «vous», «nous», «on»; використовуються дієслівно-часові форми Présent, Passé composé, Futur simplе, Passé simple, Imparfait, Plus-que-parfait. З’ясовано, що «точка зору» персонажа надає французькому наративному тексту більшої експресивності,робить його візуальним і поліфонічним. Виявлено відмінності «точок зору» оповідача й персонажа, зокрема дискурс оповідача відноситься до всього наративного тексту, де він діє й розповідає про різні події, тоді як персонаж разом з оповідачем передає власнідумки й емоції лише за допомогою прямої, непрямої й невласне прямої мови. Установлено, що, крім оповідача й персонажа, у французькому наративному тексті виділяють читача-адресата як дискурсивно детермінованого суб’єкта, що буває реальним, віртуальним або фіктивним. Читач може стати активним учасником наративного тексту, його співавтором, він здатний оцінити розповідь, уявно спілкуватися з творцем дискурсу, висловлювати власні думки щодо змісту твору. Зроблено висновок, що кожний суб’єкт «точки зору» створює індивідуальну модель нарації, яка залежить від багатьох факторів: від близькості до об’єкта сприйняття чи віддаленості від нього; від відстороненості або причетності щодо нього; від наявності чи відсутності мотивації; від здатності або неспроможності ідентифікувати предмети дійсності; від уміння або невміння добирати найбільш суттєві для спостереження події та їхні ознаки; від ракурсу їхнього висвітлення.