Релігійний дискурс у контексті розвитку фразеологічного фонду української мови ХVІІ століття (на матеріалі трактату «Мир з Богом чоловіку» Інокентія Гізеля)

Abstract

Статтю присвячено з’ясуванню особливостей функціювання стійких сполучень слів в українському релігійному тексті ХVІІ ст. Аналіз засвідчив, що Інокентій Гізель активно послуговувався фразеологізмами, джерелом яких були Святе Письмо та живе народне мовлення, демонструючи цим тісну взаємодію церковнослов’янської та літературно-писемної мов.