CRUCIAL ROLE OF SUGGESTIVE SPEECH IN AUTHENTIC TEXTS

Abstract

The article deals with suggestive speech and its crucial role in modern discourse. Based on authentic texts suggestive speech is functioning as a powerful language tool. The aim of the article is to analyze the significance of suggestive speech in terms of transculture, in particular in Jhumpa Lahiri’s and Bharati Mukherjee’s writing, which enables comparative analysis of using suggestive speech in their poetics. It is indicated that by using subtle language, metaphors, and implied meaning, both Lahiri and Mukherjee allow readers to engage with the emotional nuances of the immigrant experience – where identity, belonging, and cultural conflict are rarely straightforward. This technique helps to deepen the understanding of their characters’ struggles, giving voice to the complexities of assimilation, generational divides, and the search for self in a world that demands adaptation.

У статті йдеться про сугестивну промову та її вирішальну роль у сучасному дискурсі. На основі автентичних текстів, що сугестивна мова функціонує як потужний мовний інструмент. Мета статті - проаналізувати значення сугестивної мови з точки зору транскультури, зокрема в письмі Jhumpa Lahiri та Bharati Mukherjee, що дозволяє порівняльний аналіз використання сугестивної мови у своїй поетиці. Вказується, що, використовуючи тонкі мови, метафори та мається на увазі сенс, і Лахірі, і Мукерджі дозволяють читачам взаємодіяти з емоційними нюансами досвіду іммігрантів - де ідентичність, належність та культурний конфлікт рідко прості. Ця методика допомагає поглибити розуміння боротьби своїх персонажів, висловлюючи голосу складності асиміляції, поколінь та пошуку себе у світі, який вимагає адаптації.