Теорія і практика електричних взаємодій у живій та неживій природі

Abstract

У статті обґрунтовується можливості впровадження аналітико-синтетичного підходу до пояснення фізичних процесів, які відбуваються в живій та неживій природі під час виникнення та поширення електромагнітних взаємодій. Зазначимо, що сили взаємодій між електрично зарядженими частинками можна поділити на два види: електричні та магнітні. Суто електричні сили притягання і відштовхування проявляються між нерухомими зарядженими частинками; магнітні взаємодії притаманні рухомим зарядженим частинкам. Важливо відзначити властивості системи нерухомих точкових зарядів, розміщених на скінчених відстанях один від одного, яка не може бути стійкою. Це означає, що потенціальна енергія статичної системи зарядів не може відповідати умові мінімуму. Механізм виникнення потенціалів в електричних пластинках живих організмів, зокрема риб у принципі однаковий для клітин всіх типів: генерація електричних імпульсів зумовлюється розподілом йонів по обидві сторони мембрани. Оскільки нервові закінчення розташовуються з однієї сторони електричної пластинки, то під час розряду вона стає електронегативною по відношенню до іншої сторони. Таким чином, характер і напруга імпульсів, які генеруються електричними пластинками, зумовлені їх конструкцією і комбінацією мембран. Напруга імпульсу також залежить від характеру іннервації мембрани і розміру електричної пластинки. Доведено, що механізм генерації електричного струму в різних клітинах і тканинах організму однаковий. Деякі відмінності у величині потенціалів і швидкостей поширення імпульсів пов’язані із специфічними особливостями клітин, забезпечуючи за цього постійну структуру електричного поля і сумування створюваних зарядів. У статті також обґрунтовується, що у окремих клітинах живого організму відбувається постійна зміна різниці потенціалів, «біологічна» електрика неначе переносить певну інформацію і тим самим координує складні внутрішні процеси життєдіяльності біологічних систем.